Недоторканих немає: як зняли керівника Закарпатського ТЦК після скандалу

На Закарпатті, у стінах обласного ТЦК та СП, протягом тривалого часу розгорталася драма, головними дійовими особами якої стали керівництво центру та Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Омбудсман неодноразово фіксував численні порушення прав людини та корупційні ризики, які він не раз озвучував публічно, надсилаючи офіційні звернення до відповідальних органів.

Однак замість того, щоб вирішити проблеми, керівництво ТЦК, як стверджував Лубінець, обрало шлях боротьби з тими, хто вказував на порушення. Це розпочалося зі спроб замовчати виявлені факти, а потім переросло в інформаційний тиск і навіть наміри сфабрикувати кримінальні провадження проти співробітників омбудсмана, зокрема проти його представника на Закарпатті Андрія Крючкова.

Ситуація загострилася, коли 11 серпня Лубінець заявив про ці спроби кримінального переслідування Крючкова, звинувачуючи керівництво ТЦК у намірі порушити справу за статтею про перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України. Це було розцінено як пряма помста за викриття серйозних порушень під час мобілізації, серед яких – незаконне утримання людей, блокування виходу та скасування відстрочок шляхом внесення неправдивих даних до державної системи.

Нарешті, на тлі цих викриттів та публічного розголосу, Головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий прийняв рішення про відсторонення керівника Закарпатського ОТЦК та СП. Цей крок став конкретним результатом реагування на виявлені проблеми, хоча Лубінець і підкреслив, що це питання значно ширше за одну кадрову зміну.

Омбудсман подякував Михайлу Драпатому за чітку позицію та оперативне реагування, наголосивши, що саме така взаємодія відповідальних органів забезпечує дотримання прав людини. Це рішення продемонструвало, що публічне висвітлення проблем та наполегливість у їх вирішенні можуть призвести до реальних змін.

Наразі завдання полягає не лише в кадрових перестановках, а й у системному усуненні порушень та забезпеченні належного контролю. Мета – гарантувати, що права людини будуть дотримуватися в роботі всіх територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а ситуації, подібні до тієї, що сталася на Закарпатті, більше не повторяться.

Випадок із Закарпатським ТЦК є ілюстрацією більш широкої проблеми, що, за словами Дмитра Лубінця, стала можливою через тривалу відсутність належного контролю та ігнорування системних проблем. Омбудсман зазначив, що колишнє керівництво Міністерства оборони України мало значно раніше реагувати на виявлені недоліки в системі ТЦК та СП.

Це питання виходить за межі однієї кадрової перестановки, оскільки формується відчуття безкарності, коли роками відсутній належний контроль, а на системні проблеми не реагують. Така ситуація, як у Берегівському районному ТЦК та СП, де сотні людей могли незаконно утримувати, блокувати їм вихід, скасовувати відстрочки та вносити неправдиві дані до державної системи, підкреслює критичну необхідність реформ.

"Ми неодноразово фіксували порушення прав людини та корупційні ризики, зокрема у діяльності керівника Закарпатського ОТЦК та СП. Про це говорили публічно, надсилали офіційні відгуки та вимагали припинити порушення", – повідомив омбудсман Дмитро Лубінець.

"Але замість того, щоб виправити проблему, вирішили боротися з тими, хто на неї вказував. Спочатку спроби зам'яти виявлені факти. Коли це не спрацювало – інформаційний тиск і навіть наміри сфабрикувати кримінальні справи проти моїх співробітників, які ці порушення виявляли", – розповів Лубінець у Facebook.

"Тут питання значно ширше за одну кадрову зміну. Чому така ситуація взагалі стала можливою? Це наслідок не одного дня і не дій однієї людини. Коли роками немає належного контролю, а на системні проблеми не реагують, формується відчуття безкарності. Саме це, на моє переконання, і сталося на Закарпатті", – підкреслив омбудсман, зазначивши, що численні порушення прав військовозобов’язаних виявив представник омбудсмана Андрій Крючков.

Відсторонення керівника Закарпатського ОТЦК є не лише кадровим рішенням, а й важливим сигналом про нульову толерантність до порушень прав людини. Цей випадок підкреслює, що лише відкритий діалог, оперативне реагування та системні зміни можуть забезпечити довіру громадян та ефективну роботу державних інституцій, гарантуючи, що жодні проблеми не залишаться безкарними.