Фергюсон про удари вглиб Росії: "Постає питання, скільки ще Путін так може"

Британський історик Ніл Фергюсон звернув увагу на те, як змінилася географія війни: удари йдуть уже не лише по Криму, а й углиб самої Росії - по Москві, Санкт-Петербургу і далі на схід, по ключових об'єктах нафтової інфраструктури. Для нього це індикатор запасу міцності Кремля. Історик не приховує власної позиції: він прямо каже, що вболіває за Україну, а домовленості, за його логікою, виникнуть не з добрих намірів Москви, а з військового тиску.

Як передає "Хвиля", про це заявив британський історик Ніл Фергюсон у бесіді з економістом Ларрі Котлікоффом.

"Українці б'ють не лише по Криму, а й углиб самої Росії - по Москві, Санкт-Петербургу і навіть далі на схід, по ключових об'єктах російської нафтової інфраструктури. Постає питання, скільки ще Путін так може. Тож я вболіваю за Україну. Я хочу, щоб українці військовим тиском змусили Путіна прийняти хоч якусь угоду, і день, коли це станеться, буде великим", - заявив історик.

Фактура останніх місяців працює на цю тезу. Удари дронів по нафтопереробці призвели до того, що влітку 2026 року дефіцит пального охопив понад 90 відсотків російських регіонів, а ринок бензину просів приблизно на 20 відсотків від сезонної норми. Московський НПЗ у Капотні після двох атак у червні втратив обидві установки первинної переробки і зупинив виробництво, потім дрони уразили нижегородський НОРСІ, а 6 липня - Омський завод, найбільший у країні. З квітня в Росії діє заборона на експорт бензину, з червня додався авіагас, 10 липня влада офіційно визнала дефіцит і черги на заправках.

Аналітик Сергій Вакуленко описує те, що відбувається, як перегони між українськими дронами і російськими ремонтниками, у яких рівновага зсувається на користь Києва. Фергюсон вбудовує це у свою загальну оцінку Росії як держави, якій приписували потугу, котрої в неї немає. За його словами, за патологічного керівництва Путіна армія щомісяця втрачає десятки тисяч людей у м'ясорубці на лінії фронту, а Україна тримається тому, що зуміла вирватися вперед технологічно. Ядерну ескалацію як вихід історик відкидає: вона нічого не дає на фронті й перетворила б Путіна на ізгоя для всього світу.