Вік — понад 200 років: вчені назвали ссавця із найбільшою тривалістю життя
Вік — понад 200 років: вчені назвали ссавця із найбільшою тривалістю життя

Вік — понад 200 років: вчені назвали ссавця із найбільшою тривалістю життя

Кит / © Associated Press

Сучасні наукові дослідження доводять, що гренландський кит є найбільшим довгожителем серед ссавців на Землі з тривалістю життя понад 200 років. Уламки старовинних гарпунів та аналіз кришталика ока підтверджують цей унікальний природний феномен.

Про це пише Space Daily.

Гренландський кит, який сьогодні плаває під арктичними льодами, теоретично міг народитися ще до початку Громадянської війни у США, що розпочалася 1861 року. Цього року 165-річний кит був би старшим за саму війну, а 200-річна тварина жила б ще до появи першої фотографії людини, телеграфу та сучасної нафтової промисловості.

Це не просто ефектне порівняння. Хімічний аналіз кришталика ока гренландських китів дав оцінки віку понад 200 років, а уламки гарпунів XIX століття, знайдені в тілах тварин, підтвердили їхню здатність переживати понад століття. Водночас жоден із цих методів не дозволяє точно встановити вік конкретного кита, який живе сьогодні.

Кит — ссавець із надзвичайною тривалістю життя

Гренландські кити мешкають в Арктиці та субарктичних водах, зокрема в Беринговому, Чукотському та Бофортовому морях. Вони виростають до 19 м завдовжки та можуть важити близько 90 т. Їхні масивні черепи дозволяють пробивати лід, щоб створювати отвори для дихання.

Ще більшу частину XX століття вчені вважали, що ці кити живуть близько 60-70 років, оскільки надійного способу визначити їхній вік не було. Сьогодні NOAA Fisheries зазначає, що точна тривалість життя виду залишається невідомою, однак вона може перевищувати 200 років.

Хімічний «годинник» у кришталику ока

Одні з найвідоміших кількісних доказів з’явилися у дослідженні 1999 року під керівництвом Крейга Джорджа з Аляски. Науковці використали рацемізацію аспарагінової кислоти у кришталику ока — процес, під час якого з віком молекули амінокислоти поступово змінюють свою структуру.

Чотирьом дослідженим самцям визначили вік у понад 100 років. Максимальна оцінка становила 211 років зі стандартною похибкою 35 років. Це не означає, що конкретний кит точно прожив 211 років, однак свідчить про потенційну тривалість життя виду у два століття.

Через похибки методу та необхідність калібрування дослідники шукали й інші підтвердження.

Свідки полювання на китів у XIX столітті

Під час традиційного промислу корінних народів Аляски у гренландських китів знаходили старі наконечники зброї, виготовлені з каменю, сланцю, слонової кістки та металу.

Особливо важливими стали уламки бомбових гарпунів. 2007 року у 14,9-метрового самця, добутого поблизу Уткяґвіка, виявили металевий фрагмент біля правої лопатки. Його ідентифікували як частину бомбового гарпуна, виготовленого, ймовірно, між 1879 і 1885 роками.

Навіть якщо взяти найпізнішу можливу дату виготовлення, кит носив цей уламок щонайменше 122 роки. Він пережив поранення під час полювання, а його організм зумів загоїтися навколо металу.

Однак гарпун не є «свідоцтвом про народження». Він лише доводить, що кит був живим під час поранення і дожив до моменту, коли його знову добули. Тому така знахідка визначає лише мінімальний вік тварини.

Саме тому оцінку у 211 років та знахідки гарпунів не можна трактувати як доказ того, що конкретний кит прожив 200 років. Уламки підтверджують здатність гренландських китів виживати понад століття, тоді як хімічний аналіз ока вказує на можливість життя понад 200 років. Це різні, але взаємодоповнювальні докази.

Як гренландські кити протистоять старінню?

Надзвичайна тривалість життя створює для організму складне завдання: величезна кількість клітин повинна десятиліттями протистояти раку та накопиченню пошкоджень. Саме тому вчені досліджують механізми, завдяки яким гренландські кити здатні підтримувати стабільність свого геному.

Дослідження геному, опубліковане 2015 року, виявило особливості систем, пов’язаних із ремонтом ДНК, регуляцією клітинного циклу та захистом від ракових процесів. Пізніші експерименти також вказують на роль певних білків, які можуть допомагати точніше відновлювати пошкодження ДНК. Проте це не означає, що вчені знайшли один конкретний «ген довголіття».

Ймовірно, здатність жити так довго забезпечує сукупність багатьох взаємопов’язаних процесів. Організм має підтримувати здоровий стан тканин, стабільність білків і правильну роботу імунної системи протягом десятків років.

Втім, довголіття має і свої недоліки. Гренландські кити повільно досягають статевої зрілості, а самиці зазвичай народжують лише одне дитинча що три-чотири роки. Через повільне відтворення популяціям складно швидко компенсувати значні втрати. За даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (НУОАД), до 1920-х років глобальна чисельність виду впала до менш ніж 3000 особин. Згодом західноарктична популяція суттєво відновилася.

Відомий ссавець із найбільшою тривалістю життя

НУОАД називає гренландського кита морським ссавцем із найдовшою тривалістю життя, а наявні наукові дані дозволяють вважати його найдовгоживучішим відомим ссавцем загалом. Однак він не є абсолютним рекордсменом серед усіх тварин: вік гренландських акул оцінюють майже у чотири століття, а деякі види молюсків і коралів можуть жити ще довше.

Унікальність гренландського кита полягає у поєднанні кількох незалежних доказів. Хімічний аналіз кришталика ока дозволяє оцінювати вік, уламки старовинної зброї підтверджують здатність тварин виживати понад 100 років, а генетичні дослідження допомагають пояснити механізми такого тривалого життя.

Тому припущення, що гренландський кит міг народитися ще до 1861 року, є цілком реалістичним, хоча конкретної особини з точно підтвердженим таким віком не виявлено. Теоретично десь в арктичних водах і сьогодні може плавати кит, який народився ще до початку Громадянської війни у США.

До слова, у холодних морських глибинах завдяки повільному обміну речовин мешкають тварини, які живуть сотні й тисячі років. Серед них — сейшельська черепаха (понад 190 років), червоний морський їжак, гренландський кит і морський окунь (понад 200 років), гренландська акула (400-500 років), океанічний молюск квахог (понад 500 років), чорний корал (до 4000 років) та скляна губка (до 15000 років).

Джерело матеріала
loader
loader