Не Німеччині карати: Туск відстояв українців у справі "Північних потоків"

Історія розпочалася у вересні 2022 року, коли серія вибухів пошкодила три з чотирьох ниток газопроводів "Північний потік" у Балтійському морі. Цей інцидент, який офіційно кваліфікували як диверсію, залишив Європу в невіданні щодо виконавців, але швидко привернув увагу слідчих органів Німеччини, які почали висувати підозри проти українських громадян.

Одним із центральних фігур у цій справі став Володимир Ж., український громадянин, якого німецькі прокурори ідентифікували як підозрюваного. Його шлях до цього моменту був звивистим: спочатку він був затриманий у Польщі у вересні 2025 року, але варшавський суд відмовився видавати його Німеччині та вже наступного місяця розпорядився про його звільнення.

Проте історія Володимира не закінчилася: 19 серпня його знову затримали, цього разу в Хорватії, на підставі європейського ордера на арешт, виданого Німеччиною. Цікаво, що на момент затримання чоловік був зареєстрований як член знімальної групи голлівудського фільму "Острів зміїний" про підрив "Північних потоків", в якому беруть участь такі зірки, як Шон Пенн та Едріен Броуді, а режисером виступає американський кінорежисер Даг Лайман.

Саме це нове затримання стало каталізатором для прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска. На запитання журналістів, чи він і досі вважає, що підозрюваний не повинен нести кримінальну відповідальність, Туск твердо відповів, що не змінив своєї позиції. Він наголосив, що Польща давно виступала проти проєкту "Північний потік-2", попереджаючи про поглиблення залежності Європи від російських енергоносіїв.

"Соромитися повинні ті, хто будував ці російські газопроводи, а не ті, хто їх вивів з ладу", – заявив Туск. Він підкреслив, що Німеччина, на його думку, "не повинна притягати до відповідальності тих, хто в ситуації, коли їхня країна зазнала нападу, вживає тих чи інших заходів". Ця позиція вказує на глибоке розходження у поглядах між Польщею та Німеччиною щодо оцінки подій та відповідальності за них.

Німецьке слідство, однак, продовжує свою роботу, висуваючи обвинувачення проти іншого українця, Сергія Кузнєцова, якого вважають керівником групи виконавців диверсії. Судовий процес над ним планується розпочати в Гамбурзі приблизно 26 жовтня. Водночас, українські правоохоронні органи заявляють, що їхнє власне розслідування не виявило жодних фактів, які б свідчили про причетність України, її офіційних органів чи посадових осіб до підриву газопроводів.

Підрив газопроводів "Північний потік-1" та "Північний потік-2" у вересні 2022 року став однією з наймасштабніших диверсій в історії європейської енергетичної інфраструктури. На той момент "Північний потік-1" був основним маршрутом постачання російського газу до Європи, хоча Кремль вже припинив прокачування під приводом санкцій. "Північний потік-2" був завершений, але так і не був запущений у комерційну експлуатацію, проте обидва проєкти викликали серйозну критику з боку Польщі та інших країн Центральної та Східної Європи через посилення енергетичної залежності від Росії.

Німецькі прокурори стверджують, що метою атаки було зупинити транспортування газу цим маршрутом і позбавити Росію доходів для фінансування війни в Україні. Вони підозрюють, що Володимир Ж. як досвідчений дайвер у складі групи закладав вибухівку на "Північних потоках" біля данського острова Борнхольм. Сергія Кузнєцова, якого у серпні 2025 року затримали в Італії та потім передали німецькій стороні, звинувачують у тому, що він організував диверсію та міг діяти від імені українських державних структур. Обидва підозрювані заперечують будь-яку причетність до вибухів.

Коментуючи ситуацію, прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив: "Німеччина, безумовно, не повинна притягати до відповідальності тих, хто в ситуації, коли їхня країна зазнала нападу, вживає тих чи інших заходів. Я не зміню своєї думки з цього приводу і вважаю, що соромитися повинні ті, хто побудував цей газопровід, а не ті, хто його вивів з ладу", як повідомляє TVP World.

Туск також додав: "Польща давно виступала проти проєкту 'Північний потік-2' і зробила все можливе, щоб запобігти його будівництву, попереджаючи, що це поглибить залежність Європи від російських енергоносіїв. Німеччина тоді мала іншу думку. Вони змінили свою думку, але занадто пізно".

Історія підривів "Північних потоків" залишається нерозгаданою та викликає гострі дебати, ставлячи під сумнів не лише питання відповідальності, а й глибинні розбіжності у міжнародній політиці та енергетичній безпеці. Заяви Туска додають нового виміру до цієї складної головоломки, підкреслюючи, що в умовах війни питання вини може бути не таким однозначним, як здається на перший погляд, і наслідки цієї позиції ще довго відлунюватимуться в європейських відносинах.