День Незалежності: як святкувати грамотно. 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Як правильно писати назву українського свята Незалежності? Почнімо з того, що є офіційна назва, а є альтернативна – День відновлення Незалежності України, і навіть були ініціативи з перейменування свята за прикладом країн Балтії. Українське державотворення бере початок від Руси, спадкоємицями якої потім були Українська козацька держава, УНР та сучасна Україна, тому логічно наголошувати на цій історичній тяглості, вживаючи слово «відновлення». Утім, на законодавчому рівні ніхто цієї ініціативи досі не підтримав. Нагадаю, що Степан Бандера 30 червня 1941 року теж проголосив Акт відновлення Української Держави (всі слова, крім «відновлення», писалися з великої). 

Якщо пишемо День відновлення Незалежності України, то з малої – тільки слово «відновлення». Офіційна ж назва свята – День Незалежності України або День Незалежности України:

• три слова;
• всі з великої;
• за чинним правописом закінчення в родовому відмінку слова «незалежність» варіативне (-і або -и, як і Русі / Руси).

Також вітаємо не «Із Днем Незалежності». Вживаємо прийменник «з», а не «із», адже згідно з правописом прийменники із / зі вживаємо перед свистячими (з, с, ц) та шиплячими (ч, ш, шч). 

Вітаємо читачів і читачок «Главкома» з прийдешнім Днем Незалежности України! 

• 1 •

Олена Палагнюк: Не так давно Президент Зеленський не зміг дібрати українського відповідника до слова «сговорчивый». Правильно «зговірливий» чи, може, «поступливий»?

«Зговірливий» – калька. Старі класики вживали «згідливий» та «згодливий»: «Він знов був, як звичайно, чемний, лагідний, згідливий .. чоловік» (І. Франко); «Знаєте, який я згідливий чоловік. Але тут і святому не стало б терпцю» (Б. Лепкий). Словники Грінченка, Кримського, Ізюмова саме так перекладають російське «сговорчивый». А от «поступливий» – це синонім, як і «податливий» та інші.

• 2 •

Сергій Мелашенко: Добрий день. Якщо вже певні блогери почали прогрів теми жіночої мобілізації, то які будуть фемінітиви до слів «штурмовик» та «піхотинець»? Штурмовикиня та піхотиниця?

Відкидаючи ваш сарказм, відповім по суті: штурмовичка та піхотинка. СУМ-20: «піхоти́нка, и, ж. Жін. до піхоти́нець. При бажанні жінки бути спецпризначенкою, морською піхотинкою, вона може це зробити, якщо відповідає рівню фізичної і професійної підготовки (із журн.)». «Штурмовичка» до СУМ-20 ще не увійшла, бо словник вийшов по літеру Р. Зате сучасні письменники це слово активно вживають. Ілларіон Павлюк: «Ми дружили, – Ірма сумно всміхнулася. – Вона була молодшою офіцеркою служби безпеки. А мріяла потрапити в штурмовички. Смішна» («Танець недоумка»).

• 3 •

Дмитро Плескатий: Прокоментуйте, будь ласка, слово «зідзвонитись». Явна ж калька з російської. 

Чому одразу калька? Просто утворене від «дзвінок», а не від «телефон», що не суперечить логіці. А от «стелефонуватися» в академічних словниках немає. Утім, натрапляємо на нього у Винниченковій «Сонячній машині»: «Управитель стелефонувався з доктором Тіле, і доктор Тіле через щось мусив згодитись одкликати свого агента». Це 1924 рік. Авжеж, можна вживати обидва слова. Однак попереджаю, що в ГРАКу «стелефонуватися» майже немає. Всього пʼять уживань, одне з яких – Винниченкове, а решта чотири – сучасна преса. Це крапля в морі.

• 4 •

Оксана Влащенко: «ВВС Україна» пише: «Обережно, обставини злочину можуть засмутити». А хіба сам факт злочину не засмучує?

Слушно. Якщо йдеться про особливу жорстокість злочину, варто було вжити не «засмутити», а «шокувати», «приголомшити» чи «ошелешити».

• 5 •

Віталій Жмур: У новинах пишуть: «Плавання може покращити біль у спині». Покращити біль – це правильно?

Його можна тільки полегшити або усунути, бо біль – явище неприємне, і уприємнити, покращити його нічим не можна. Тому ні, вжито неправильно.

• 6 •

Оксана Горбач: Чи можна проблему владнати, а не розвʼязати?

Владнати – це довести щось до бажаного результату. А проблему не можна довести до бажаного, її можна тільки розвʼязати, бо вона сама по собі – небажане явище, якого треба позбутися.

• 7 •

Олександр Васильєв: Чи є множина у слова «краса»? Наприклад, у реченні «які красоти простягаються на горизонті» хіба тільки замінювати на краєвиди?

«Красота» і, відповідно, «красоти» фіксуються в СУМ-20 як розмовні слова. Але письменники вживають: «Висохлі створіння рухалися, мов паралітики на морозі, притому в них вистачало сил обмінюватися захопленими репліками про довколишні красоти й дивовижну свіжість повітря» (Любко Дереш). У старих класиків теж є. Шевченко ось ужив навіть в однині (певно, для рими): «Чи вік же їй продівувать? Зносити брівоньки ні за що. Хіба за те, що сирота? А красота то, красота!».

• 8 •

Анатолій Саган: Розгляньте «представляти» vs «відрекомендовувати». Чотирискладове слово проти восьмискладового. Прагматичний аспект.

Ваша правда. «Представляти» – коротше, але коли це наших людей лякали довгі слова, а то й двослівні визначення? Редактори ось масово правлять «виглядати» на «мати вигляд» і «дозволяти» на «давати змогу». Однак «відрекомендовувати» – це справді якийсь багатоскладовий монстр. Словник наводить до нього цитати лише радянських письменників (Головко, Кравченко). Натомість для «представляти» наводить цитати класиків: «– Моя сестріниця.., – сказала пані Дреліхова, представляючи графові Регіну» (І. Франко); «Олена, яка в присутності Ореста Білинського пожвавішала, представляла йому кожну дочку багатослівно, наче конферансьє (І. Вільде); «[Анна:] Дозвольте вам, моє шановне панство, представити сеньйора де-Маранья, маркіза де-Теноріо» (Леся Українка). Висновки хай кожен робить сам. 

• 9 •

Микола, Київ: Популярна співачка Альона Омаргалієва, яка українізувалася під час великої війни, видає хіт за хітом. Тепер по радіо масовано крутять її «Зорю», яка починається такими словами: «Зійшла зоря, а я не сплю, Рішу сама, кого люблю!». Поясніть, будь ласка, що означає слово «рішу» і яка це мова. Чи не гінді? 

Ні, не гінді. Зрозуміло, що Омаргалієва обрала це слово для збереження віршового розміру (ритмомелодики пісні) і не заглиблювалась в історію його походження та вжитку, але це українське слово. Його фіксують усі старі словники і навіть сучасний академічний. У Грінченка воно подане у трьох значеннях (позбавляти, втрачати і вирішувати), а в СУМ-20 аж у восьми: 1) розвʼязувати, обчислювати: «Довбня плавко, без запинки рішив одну задачу, потім другу, третю» (Панас Мирний); 2) робити певний висновок про щось: – Три чисниці до смерті, – рішає Хо, дивлячись на нього (М. Коцюбинський); 3) доводити до кінця, завершувати: – Нехай мені дякують, що швидко діло рішив (Г. Квітка-Основʼяненко); 4) ухвалювати певне рішення: [Кембль:] Та все одно – був чи не був на раді, а вже коли громада вся рішає, то всяк примушений рішинця [рішенця] слухать (Леся Українка); 5) зупинятися на одному варіанті: «Рішила Хівря Василю грошей не давати» (Грицько Григоренко); 6) убити когось: – Пусти, бо я тебе рішу! (Г. Епік); 7) позбавляти: – Господи милосердний! не осироти нас! Не віднімай від нас нашої радості! Ріши мене усії [усієї] худоби..; а нехай вона [Маруся] поживе на світі... (Г. Квітка-Основʼяненко); жадібно зʼїсти або витратити все до останку: – Скоро увесь [хліб] рішить [Брус] (Г. Квітка-Основʼяненко). Ось таке цікаве слово. В сучасній літературній нормі йому, певно, не місце, але ніколи не називайте його російським чи ще якимось індійським.

• 10 •

Ярослава Калюжна: Як сказати «иждевенческий стиль жизни»?

Утриманський стиль життя. 

«Главком»