26 серпня 1346 – битва при Кресі: як англійські лучники знищили французьку лицарську кавалерію
26 серпня 1346 – битва при Кресі: як англійські лучники знищили французьку лицарську кавалерію

26 серпня 1346 – битва при Кресі: як англійські лучники знищили французьку лицарську кавалерію

Цей день мав стати черговим, вже давно звичним тріумфом важкої кавалерії, яка століттями домінувала на полях битв – а натомість став її найстрашнішим кошмаром і точкою неповернення в історії військової справи. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Смерть у багнюці: як англійський тис зламав хребет французькому лицарству при Кресі?

Французька армія була колосальною за мірками середньовіччя – від 20 до 30 тисяч вояків, серед яких елітна важкоозброєна кіннота та наймані генуезькі арбалетники. Англійців було вдвічі, а то й втричі менше – близько 10, до 14 тисяч. Проте Едуард III мав те, чого не було у його супротивника – залізну дисципліну, тактичний геній і тисячі йоменів, озброєних англійським довгим луком (longbow).

Ця зброя, вирізана з цільного шматка тиса, мала силу натягу понад 45 кілограмів і вимагала років виснажливих тренувань. Але в умілих руках вона перетворювалася на середньовічний кулемет, адже вправний лучник здатний був випускати до 10 – 12 стріл за хвилину на відстань понад 250 метрів.

Битва почалася з примхи природи. Раптова і надзвичайно потужна злива перетворила поле на слизьке місиво. Для англійських лучників це не стало проблемою – за наказом командирів вони просто зняли тятиви й сховали їх під шоломи чи за пазуху, зберігши сухими. А от генуезькі арбалетники, чия зброя мала складний механізм, не могли цього зробити.

Коли дощ вщух і Філіп VI наказав генуезцям розпочати обстріл, їхні намоклі тятиви втратили пружність – болти ледве долітали до англійських позицій. У відповідь Едуард III дав наказ своїм лучникам – і небо буквально потемніло від тисяч стріл. Смертоносний град із бронебійних наконечників впав на генуезців, сіючи паніку та смерть.

Те, що відбулося далі, яскраво ілюструє фатальну пиху середньовічного лицарства – побачивши, що найманці відступають під шквальним вогнем, французькі аристократи на чолі з братом короля, графом Карлом Алансонським, розлютилися. Вважаючи генуезців боягузами, які лише плутаються під ногами, французька важка кавалерія кинулася в атаку – просто по тілах своїх союзників.

Битва при Кресі – кінець епохи домінування лицарства: дивіться відео 32686

Кінець епохи лицарів: моторошні деталі битви, яка переписала історію Середньовіччя

Лицарі топтали все і вся копитами бойових коней, намагаючись дістатися до англійських позицій на пагорбі, але там на них чекало лише пекло. Схил пагорба після дощу перетворився на ковзанку з багнюки. Коні грузнули, ковзали й падали, а англійські лучники продовжували методично й холоднокровно вистрілювати ворогів.

Власне, вони цілилися навіть не стільки у закутих у броню вершників, скільки в їхніх коней. Поранені тварини шаленіли від болю, скидали вершників, топтали своїх. А ті лицарі, яким вдавалося дістатися до англійських ліній, натрапляли на ліс вкопаних у землю загострених кілків і стіну спішених англійських латників. Французи накочувалися на пагорб хвиля за хвилею – історики налічують до 15 розрізнених та неорганізованих атак у сліпій люті.

В одному з епізодів битви шістнадцятирічний син англійського короля Едуард Чорний Принц, який командував правим флангом, опинився у скрутному становищі. До короля Едуарда III примчав гонець із благанням про підкріплення, та монарх, спостерігаючи за боєм із вітряка на вершині пагорба, відповів історичною фразою: "Нехай хлопчик сам завоює свої шпори". Що цікаво, принц таки вистояв.

Найбільш трагічним і водночас символічним моментом битви стала загибель сліпого короля Іоанна Богемського, союзника французів. Дізнавшись, що битва програна, він наказав своїм лицарям прив'язати поводи його коня до їхніх сідел і повести його в гущу бою, щоб він міг "завдати хоча б одного удару мечем". Зранку їхні тіла знайшли зв'язаними разом у кривавій багнюці серед тисяч інших трупів.

Коли сонце зійшло 27 серпня, поле під Кресі скидалося на апокаліптичну картину. У багнюці, пронизані тисячами стріл, лежали понад 1500 найшляхетніших лордів і лицарів Франції, разом із братом короля, та близько 10 тисяч піхотинців і арбалетників. Англійські втрати, за найсуворішими сучасними оцінками, становили від 100 до 300 людей.

Битва при Кресі стала не просто нищівною поразкою Франції у Столітній війні – це був тектонічний зсув у військовій історії. Ополчення з дерев'яними луками довело, що може знищити найдорожчу, найелітнішу військову касту свого часу. Епоха безроздільного панування важкої лицарської кавалерії закінчилася, поступившись місцем дисципліні, тактиці та вогневій міці піхоти.

Джерело матеріала
loader
loader