Кліматичний колапс в Європі спровокував катастрофічний дефіцит цукру: як це вдарить по Україні

Цьогоріч європейські виробники цукру зіткнулися з безпрецедентною кризою, оскільки через тривалу літню посуху врожайність буряків у деяких регіонах обвалилася на 50-60%. Це неминуче призведе до стрімкого зростання вартості солодкої продукції на світових ринках, які вже почали реагувати на масштабний дефіцит сировини та скорочення запасів.

Про загрозу рекордного падіння виробництва та вимушені зміни в промислових процесах повідомляє Tereos.

Найгірший урожай із 1988 року

До середини червня погодні умови сприяли гарному врожаю. Посіви відбулися успішно, і на початку літа понад 50% площ уже були вкриті рослинами. Однак тривала посуха та хвилі спеки серйозно завадили подальшому розвитку культур у головних фермерських регіонах.

За останніми даними сільськогосподарських команд, загальний врожай впаде більш ніж на 20% порівняно з минулим роком, а в окремих зонах втрати сягатимуть 50-60%. Загалом збір сировини буде на 15% нижчим за середній показник останніх п’яти сезонів. Як наслідок, очікується, що європейське виробництво у сезоні 2026/27 років впаде до рекордно низького рівня з 1988/89 року.

Як виробники рятують залишки сировини

Зіткнувшись із такими безпрецедентними умовами, компанії змушені терміново адаптувати свої промислові процеси. Для оптимізації екстракції цукру переробники вдаються до таких кроків:

• Відкладають дати запуску заводів, щоб зібрати буряки в оптимальний час і хоч трохи покращити врожайність.

• Скорочують загальну тривалість виробничого сезону в середньому до 100 днів порівняно зі 130 днями минулого року.

• Знижують темпи виробництва на деяких заводах, щоб підлаштуватися під погіршену якість сировини та встигнути переробити весь зібраний матеріал.

Додаткова увага також приділятиметься постачанню жому, якого нині критично не вистачає для потреб фермерів.

Стрімке зростання цін неминуче

Після двох років значного зниження цін на європейському ринку цукрова галузь знову входить у фазу балансування та подорожчання. Очікуване скорочення запасів та рекордно низький врожай створюють сильний тиск на пропозицію.

Ця тенденція може вийти за межі одного поточного сезону, оскільки протягом останніх трьох років у Франції та всій Європі постійно скорочувалися площі під посіви цукрових буряків. Фермери мають обмаль інструментів та засобів для адаптації до стрімких змін клімату. Тож поєднання зменшених запасів та зростання світових цін забезпечить тривалу підтримку для відновлення ринку шляхом подорожчання цукру.

Що відбувається з цукром в Україні

Ситуація в Європі матиме безпосередній вплив і на український ринок. Як зазначає Oboz.ua, вітчизняні аграрії цьогоріч також зіткнулися з серйозними викликами. За даними асоціації «Укрцукор», у 2026 році в Україні під цукрові буряки виділили близько 162,1 тисячі гектарів. Це на 18% менше, ніж торік, і є абсолютно найнижчим показником засіяних площ від 1991 року.

Водночас рекордне падіння європейського виробництва майже за 40 років може суттєво підвищити попит на імпортований цукор у сусідніх країнах. Це відкриває для українських експортерів нові можливості збуту, але водночас створює серйозний ризик стрімкого підвищення цін на внутрішньому ринку через жорстку міжнародну конкуренцію за сировину.

Дефіцит цукру через війну

Вітчизняна цукрова галузь опинилася під серйозним тиском через наслідки повномасштабного вторгнення, руйнування звичних логістичних ланцюгів та стрімке здорожчання перевезень. Як попереджають експерти, найближчим часом українцям загрожує дефіцит цукру, адже вимушена зміна маршрутів експорту, зокрема переведення потоків через румунський порт Констанца, завдає бізнесу значних додаткових витрат і послаблює позиції експортерів на світовому ринку.

За прогнозами голови Національної асоціації цукровиків України («Укрцукор») Яни Кавушевської, сукупність воєнних ризиків та логістичних проблем може призвести до того, що галузь недоотримає до 200 тисяч тонн продукції. Таке масштабне скорочення виробництва неминуче вдарить не лише по експортному потенціалу, а й по внутрішньому ринку, зменшивши запаси переробних підприємств та створивши небезпечний ціновий тиск як для харчової промисловості, так і для кінцевих споживачів.