18-річна студентка створила пластик, який руйнує мікропластик у ґрунті

Що, якби пластик після використання не просто зникав, а допомагав очищати довкілля від уже наявного забруднення? Саме таку ідею реалізувала 18-річна ірландська студентка Арья Сатіш, розробивши Eco Purge — біорозкладний пластик рослинного походження.

На відміну від звичайних альтернатив пластику, Eco Purge має виконувати подвійну функцію. Після використання матеріал починає руйнуватися і вивільняє ферменти, здатні атакувати мікропластик PET у ґрунті та воді.

Від виявлення мікропластику до боротьби з ним

Мікропластиком називають пластикові частинки розміром менш як 5 мм. Вони поширилися в екосистемах, а також їх виявляли в організмах людей і тварин. Через невеликі розміри такі частинки складно вилучати з довкілля.

Сатіш зацікавилася проблемою під час попереднього проєкту для SciFest — найбільшої в Ірландії програми STEM-виставок для школярів старших класів. Вона створила розумний монітор для виявлення забруднювачів у питній воді. Однак студентка дійшла висновку, що самого виявлення мікропластику недостатньо, якщо після цього його складно прибрати.

Так з’явився Eco Purge. Сатіш використала рослинну основу для створення біорозкладного пластику та додала до матеріалу фермент. Коли пластик починає розкладатися після утилізації, фермент вивільняється і може руйнувати мікропластик поблизу. Він спрямований саме на пластик на основі PET, який широко використовують в упаковці та текстильній промисловості.

Подібні біологічні способи вже досліджують інші науковці. Наприклад, дослідження 2026 року описує “живий пластик” зі спорами Bacillus subtilis, які виробляють два ферменти для руйнування пластику. В іншій роботі Корнельського університету вивчали фермент, здатний розкладати PET в умовах, характерних для мулу стічних вод.

Відмінність Eco Purge полягає у способі доставки ферменту: замість транспортування забрудненого матеріалу на спеціальне очищення сам біорозкладний пластик стає носієм ферменту.

Як випробовували Eco Purge

Однією з головних проблем став пошук потрібного ферменту. Сатіш знайшла лише кілька компаній, які працювали з ним. Вартість виявилася занадто високою для студентки: приблизно 3 мг коштували $2500.

За допомогою ChatGPT вона визначила компанії у Європі та США, після чого зв’язалася з ними. Зрештою Кевін О’Коннор, директор BiOrbic — Національного дослідницького центру біоекономіки Ірландії, — допоміг отримати ферменти з Данії та Німеччини. Їх передали до Atlantic Technological University, де матеріал зберігали.

У січні Сатіш представила перший доказ працездатності Eco Purge на Stripe Young Scientist & Technology Exhibition. Після цього вона продовжила роботу та випробувала матеріал у ґрунті, солоній і прісній воді.

У кожному експерименті вона розміщувала певну кількість мікропластику поруч з Eco Purge та спостерігала за зразками протягом шести тижнів. Після завершення тестів Eco Purge біорозклався, а мікропластик у зразках також розпався.

Що заважає Eco Purge стати масовим рішенням

Eco Purge поки залишається прототипом. Його фермент працює з PET, тому він не здатний руйнувати всі види мікропластику. У відкритому середовищі фермент також може швидко розбавлятися у ґрунті або воді й не контактувати з достатньою кількістю пластику.

Є й виробнича проблема: високі температури під час традиційного виготовлення пластику можуть пошкоджувати ферменти. Це здатне ускладнити дешеве промислове виробництво Eco Purge.

У травні 2026 року Сатіш стала європейською переможницею The Earth Prize — міжнародного екологічного конкурсу для молоді віком від 13 до 19 років. Вона отримала $12 500 і планує спрямувати ці кошти на подальший розвиток матеріалу.

Протягом наступних п’яти років студентка хоче вдосконалювати Eco Purge та досліджувати його використання для упаковки, компостних і сміттєвих пакетів. Чи працюватиме технологія поза контрольованими експериментами, поки залишається відкритим питанням.

Джерело: zmescience