У похованні вікінгів зберігся одяг дівчинки

У похованні доби вікінгів у Сконаґері на заході Данії збереглися фрагменти одягу, яким близько 1300 років, а тканина залишилася затиснутою між металевими прикрасами.Могилу виявили на археологічній ділянці ARV 661 неподалік Варде у Західній Ютландії, де 2024 року знайшли кладовище доби вікінгів. Серед поховань була могила дитини з двома брошами у формі мушель, повідомляє Arkeo News.На поверхні металевих прикрас збереглися сліди вовни та льону. Фрагменти тканини виявили як над брошами, так і під ними. Така збереженість дає змогу встановити не лише склад давнього текстилю, а й відновити розташування різних шарів одягу на тілі.У похованні також збереглися зуби дитини. На одній із брош археологи виявили сліди давнього пошкодження. Радіовуглецеве датування, дослідження тканин та аналіз барвників можуть допомогти встановити, який одяг носила дівчинка, якими були його кольори та наскільки старою могла бути одна з поховальних брош.Перші дослідження ділянки ARV 661 показали, що поселення існувало в різні історичні періоди. Серед них були бронзова доба, доримська залізна доба, германська залізна доба та доба вікінгів. Археологи також знайшли поховання, дороги та ділянки, пов'язані з ремеслами й іншою господарською діяльністю.Розкопки 2024 року дали нові свідчення про людей, які жили на цій території. Коли Крістіна Вельх Єнсен та Ліне Лерке з організації "Археологія Вест'юлланн - Варде-музеї" представили знахідки 2025 року, вони назвали їх першими людськими похованнями доби вікінгів, виявленими в муніципалітеті Варде з 1988 року.На кладовищі ховали людей різного віку. Археологи знайшли останки немовлят, дітей, молодих та дорослих людей. Серед поховального інвентарю були залізні ножі, бурштинові та скляні намистини. Однак одне дитяче поховання вирізнялося незвичайною збереженістю текстилю.Дві брошки у формі мушель зберегли невеликі ділянки тканини, які інакше, ймовірно, повністю зруйнувалися б за понад тисячу років. Метал під час корозії може створювати навколо себе умови, що сприяють збереженню органічних матеріалів. Солі металів проникають у розташовані поруч тканини та можуть сповільнювати їхнє руйнування або зберігати їхню мікроскопічну структуру.Дослідники вже виявили в похованні вовну та льон. Обидва матеріали широко використовували для виготовлення одягу у Скандинавії. Водночас особливе значення має розташування знайдених волокон відносно брош. Текстиль зберігся і над прикрасами, і під ними. Це дає змогу вивчати взаємне розташування різних тканин.Брошки у формі мушель, які також називають овальними або чашоподібними, були характерною частиною жіночого вбрання у Скандинавії доби вікінгів. На сучасних реконструкціях їх часто показують як кріплення для бретелей верхнього одягу поверх нижньої сукні. Однак реальні костюми могли суттєво відрізнятися залежно від часу та місця.Більшість уявлень про одяг вікінгів археологи сформували на основі невеликих фрагментів тканин, які збереглися поруч із прикрасами. Тому знахідка, що показує розташування одного шару одягу відносно іншого, може допомогти переглянути наявні уявлення про конструкцію вбрання.Через надзвичайну крихкість збереженого текстилю значна частина досліджень проходить за межами місця розкопок. У Центрі консервації Вайле фахівці обробляють блок із знахідками разом із навколишнім ґрунтом. Вони поступово видаляють відкладення, буквально крупинка за крупинкою, замість того щоб одразу витягувати металеві прикраси.Такий підхід дає змогу зберегти археологічний контекст знахідки. Окрема нитка або невеликий фрагмент тканини можуть містити інформацію про те, як був влаштований костюм. Дослідники з'ясовують не лише склад волокон, а й те, яка тканина лежала зверху, як вона контактувала з брошою та чи могли різні фрагменти належати до різних предметів одягу.Одна з брош дала вченим ще одну важливу підказку. На ній виявили сліди ремонту, що свідчить про використання прикраси ще до того, як її поклали в могилу. Поки невідомо, скільки часу минуло між ремонтом та похованням.Для подальшого дослідження вчені планують провести радіовуглецевий аналіз зразків текстилю. Отримані дати можна буде порівняти з археологічною хронологією брош. Якщо виявиться, що прикраса значно старша за одяг, це може свідчити про те, що її передавали в родині та використовували як реліквію.Така версія поки залишається лише припущенням. Відремонтовану брош могло роками носити та зберігати одне й те саме покоління власників. Однак можливість одночасно датувати текстиль та дослідити сліди ремонту на прикрасі дає змогу вченим відновити ймовірну "біографію" речі, а не розглядати її лише як частину поховального інвентарю.