Революція без народу: чому декабристи підняли повстання в Україні, але солдати їх не підтримали

Чому еліта імперії, блискучі офіцери та аристократи, обрали саме українські землі для підготовки удару по самодержавству? І чому у час вирішальної битви лише тисяча солдатів підтримала своїх командирів? 24 Канал розповість про все це трохи докладніше.

Чому змова декабристів визріла саме на українських землях?

На чолі тієї приреченої колони йшов Сергій Муравйов-Апостол – виснажений, але все ще охоплений полум'ям ідей, які виявилися абсолютно незрозумілими для тих, кого він вів за собою. Цей епізод, відомий як повстання Чернігівського полку, став кульмінацією діяльності Південного товариства декабристів. Але починалося все, звісно, куди більш райдужно.

Після завершення Наполеонівських війн величезна Друга армія була розквартирована на південно-західних рубежах Російської імперії – у Подільській, Київській та Волинській губерніях. Її головним завданням було стримування Османської імперії та контроль над нещодавно приєднаними територіями. Ця віддаленість від Санкт-Петербурга відчувалася справжнім подарунком долі для молодих амбітних офіцерів, які надихалися ідеями європейського Просвітництва та французькими політичними трактатами.

У той час столиця задихалася від параноїдального контролю таємної поліції, шпигунів та особистого нагляду імператора Олександра I. Натомість у Тульчині, де розташовувався штаб Другої армії, у Кам’янці чи Василькові, контроль був значно слабшим. Тут, серед безкраїх українських степів та тихих провінційних містечок, можна було вільно збиратися, вести палкі дискусії, читати заборонену літературу та планувати повалення монархії.

Крім того, саме тут служив Павло Пестель – найвидатніший інтелектуал і найрадикальніший лідер руху. Його "Руська правда", написана на українських землях, була безпрецедентним документом, що вимагав ліквідації самодержавства, фізичного знищення імператорської родини та встановлення жорсткої унітарної республіки. Утім, плануючи дати свободу селянам, Пестель абсолютно зневажав національні прагнення українців, які населяли цей регіон.

Чому декабристи повстали саме на українських землях: дивіться відео IstoriyaBezMifiv

Чому між елітою та масами пролягла глибока прірва?

Коли наприкінці 1825 року (у грудні, звідси й назва "декабристи" – від російського слова "декабрь") у Петербурзі спалахнуло і зазнало краху повстання на Сенатській площі, а Пестеля було заарештовано у Тульчині, Сергій Муравйов-Апостол підняв Чернігівський полк у відчайдушній спробі врятувати ситуацію. Він захопив Васильків і рушив на Білу Церкву, сподіваючись, що інші полки приєднаються до нього. Але сталося непередбачуване – армія, що складалася з десятків тисяч солдатів, залишилася глухою до закликів революціонерів.

Чому? Бо між елітою та масою пролягала фундаментальна соціальна й психологічна прірва. Дворяни-офіцери та солдати-рекрути у XIX столітті жили в абсолютно різних всесвітах. Офіцери розмовляли французькою, читали Вольтера і Монтеск'є, мислили категоріями конституціоналізму, громадянських прав та республіканських інституцій. Солдати ж були вчорашніми кріпаками, відірваними від землі на 25 років каторжної служби. А проте їхній світогляд базувався на глибоко патріархальних, релігійних уявленнях, де цар був намісником Бога на землі.

Коли Муравйов-Апостол намагався пояснити солдатам мету повстання, він зіткнувся з нездоланним мовним і культурним бар'єром. Поняття "республіка" чи "конституція" були для селян у шинелях порожнім звуком. Відомий історичний анекдот, який часто цитують науковці, каже, що деякі солдати вважали Конституцію дружиною великого князя Костянтина. Це ідеальна ілюстрація рівня комунікаційної катастрофи, хоча сам анекдот стосується подій у Петербурзі на Сенатській площі.

Тоді Муравйов-Апостол вдався до відчайдушного кроку – разом із Михайлом Бестужевим-Рюміним він склав "Православний катехизис", пропагандистський документ у формі релігійних запитань і відповідей. У ньому він намагався довести, посилаючись на Біблію, що єдиним царем є Ісус Христос, а земні монархи – це узурпатори, які поневолили народ. Цей документ урочисто зачитали перед строєм солдатів у Василькові.

Повстання декабристів мало кривавий фінал, і ось чому: дивіться відео wildfoxfilm

Проте ефект виявився протилежним від очікуваного – почуті слова звучали для солдатів як страшне богохульство. Страх і сумніви почали наростати серед них, хоча солдати спершу й мали ентузіазм, а ще й звикли коритися наказам своїх безпосередніх командирів і спочатку йшли за Муравйовим-Апостолом. Та з часом їхня рішучість випарувалася – вони не тільки усвідомили, що їх ведуть проти самого імператора, а й виснажилися за кілька днів безглуздого блукання засніженими полями, холод, похмілля та мародерство.

Крім того, не варто недооцінювати фактор тваринного страху перед покаранням. Військова машина імперії трималася на жорстокій муштрі та тілесних покараннях, і солдати знали, що за бунт їх чекає шпіцрутен – прогін крізь стрій, що часто означав повільну і болісну смерть від тисяч ударів палицями. А ще офіцери, які обіцяли їм абстрактну "свободу", не могли захистити від цілком реальної урядової артилерії. Відтак лише заледве тисяча солдатів залишилися з декабристами на останньому етапі повстання.

Яким був кривавий фінал повстання декабристів?

3 січня 1826 року поблизу села Ковалівка урядові війська під командуванням генерала Гейсмара перехопили бунтівний Чернігівський полк. Кажуть, Муравйов-Апостол до останнього вірив, що солдати по той бік не стрілятимуть у своїх – але урядова артилерія дала залп картеччю впритул, і кількох пострілів вистачило, щоб розсіяти всі ілюзії. Командир зазнав важкого поранення в голову, а солдати Чернігівського полку, побачивши кров і розірвані тіла своїх товаришів, кинули зброю і розбіглися або здалися – вони не бачили сенсу вмирати за незрозумілі ідеї панів-офіцерів.

У підсумку повстання було придушене трохи силою зброї, але більше відсутністю соціальної бази. Декабристи хотіли здійснити революцію для народу, але категорично боялися робити її разом із народом (з остраху перед неконтрольованим бунтом у стилі пугачовщини). Відтак можна стверджувати, що це повстання на українських землях було приречене від самого початку. Географія дала змовникам час і простір для підготовки, але реальність імперії на той момент була нездоланною.