Донька Кузьми Скрябіна: ворожий удар пошкодив будинок у Києві

Того ранку, коли Київ знову прокинувся від звуків вибухів, російські окупанти вчергове атакували столицю. Один з ворожих безпілотників влучив у багатоповерхівку в Подільському районі, де проживає Барбара Кузьменко, спричинивши загоряння декількох поверхів. Пожежа виникла на рівні 14-15 поверхів у 16-поверховому будинку житлового комплексу «Місто квітів».

Для Барбари, яка вже 11 років живе без батька після його трагічної загибелі в ДТП, ця подія стала сильним емоційним потрясінням. Хоча фізично з нею та її родиною все гаразд, моральний стан дівчини був без слів, адже їй довелося прийняти заспокійливе, щоб справитися з пережитим.

Повідомила вона про «приліт» у своєму Instagram, зазначивши, що влучання відбулося в інший під'їзд їхнього будинку. «Приліт в мій будинок в інший під'їзд. Фізично з нами все ок. Морально — без слів…» — написала Барбара.

Цей інцидент став ще одним нагадуванням про те, як війна продовжує тероризувати мирне населення, адже РФ вже декілька днів поспіль обстрілює Київ та область безпілотниками та ракетами різних типів. Нещодавно також сталась трагедія в силі Мила Бучанського району, коли влучання в місце зберігання боєприпасів спричинило детонацію, пошкодивши будинок лідера гурту O.Torvald Жені Галича.

Донька Кузьми Скрябіна раніше розповідала, що її батько ще у 2014 році передбачав повномасштабне вторгнення. Він тоді говорив, що війна може набути значно більших масштабів і до цього потрібно готуватися. За її словами, він знав, яких масштабів ця війна буде.

Попри всі випробування, Барбара Кузьменко не зупиняється на досягнутому. Нещодавно В інстаграмі вона розповіла про новий етап у своєму житті, відкривши власну клініку в центрі Києва. Вона вирішила розвиватися у сфері естетичної косметології та дерматології, реалізувавши свою мрію вже під час повномасштабної війни, що було непросто.

«Приліт в мій будинок, в інший під'їзд. Фізично з нами все ок. Морально... без слів», — написала Барбара Кузьменко.

Історія Барбари Кузьменко — це свідчення не лише про особисту стійкість перед обличчям війни, а й про незламність духу українського народу, який, попри руйнування та емоційні потрясіння, продовжує жити, працювати та будувати майбутнє, вірячи у перемогу.