Улюблена кава на виніс може приховувати небезпеку: вчені назвали причину

Одноразові паперові стаканчики, які використовують для кави,чаю та інших гарячих напоїв, можуть бути джерелом мікро- і нанопластику. Нове дослідження показало, що під час контакту з гарячою рідиною внутрішнє пластикове покриття такої тари здатне виділяти мільйони дрібних частинок.

Про це повідомило видання Daily Mail.

Попри назву, одноразові паперові стаканчики зазвичай складаються не лише з паперу. Щоб вони не розмокали та не протікали під час контакту з напоями, внутрішню поверхню вкривають тонким шаром пластику. Саме це покриття науковці назвали раніше недооціненим джерелом забруднення мікропластиком.

Що показав експеримент

У межах дослідження науковці протестували два типи одноразових стаканчиків. Один із них мав внутрішнє покриття з поліетилену (PE) — пластику, який виготовляють із викопної сировини. Інший був покритий полімолочною кислотою (PLA), яку вважають біорозкладним матеріалом.

Щоб відтворити звичайне використання таких стаканчиків, дослідники наповнили їх гарячою водою. Після нетривалого контакту зі стінками посуду рідину проаналізували та перевірили, скільки пластикових частинок потрапило до неї.

З’ясувалося, що у воді зі стаканчиків із поліетиленовим покриттям містилося близько 2,7 млн пластикових частинок на кожен мілілітр. Водночас стаканчики з PLA-покриттям виділяли ще більше — приблизно 4,3 млн частинок на мілілітр.

Різниця була ще помітнішою, коли науковці оцінили не кількість, а загальну масу пластику у воді. У випадку зі стаканчиками, вкритими PLA, вона виявилася у 12 разів більшою, ніж у зразках із поліетиленовим покриттям. Автори роботи пов’язують це з тим, що частинки, які виділяла полімолочна кислота, були більшими.

Водночас співавтор дослідження, науковець з питань охорони навколишнього середовища Університету Квінсленда Елвіс Окоффо застеріг від однозначних висновків. За його словами, отримані результати не означають, що людям варто повністю відмовитися від паперових стаканчиків, і не доводять, що PLA сам по собі становить небезпеку.

Однак питання можливого впливу пластикових частинок на організм людини все ще залишається недостатньо дослідженим. Окоффо також звернув увагу на те, що хімічні речовини, які входять до складу пластику, не призначені для споживання людиною.

Що відомо про мікропластик

До мікропластику відносять пластикові частинки розміром від одного мікрометра до п’яти міліметрів. Нанопластик є ще дрібнішим — деякі його частинки можуть бути приблизно у тисячу разів тоншими за людську волосину.

Мікро- та нанопластик науковці вже знаходили не лише в довкіллі, а й у людському організмі. Через свої надзвичайно малі розміри окремі частинки здатні долати біологічні бар’єри, зокрема в кишечнику, легенях і шкірі, після чого можуть потрапляти до кровотоку.

Сліди пластикових частинок виявляли в різних органах і тканинах людини. Зокрема, їх знаходили в мозку, серці, шлунку, лімфатичних вузлах, плаценті та яєчках. Одним із джерел потрапляння мікропластику до організму можуть бути їжа та напої.

Водночас науковці поки лише з’ясовують, які наслідки для здоров’я може мати накопичення таких частинок. Під час лабораторних досліджень на тваринах і клітинах вплив мікропластику пов’язували із запальними процесами, порушеннями роботи імунної системи, а також пошкодженням клітин і тканин.

У деяких наукових роботах також йшлося про можливий зв’язок мікропластику з порушеннями роботи репродуктивної, травної та дихальної систем. Крім того, дослідники вказували на можливе підвищення ризику серцевого нападу та інсульту.

Однак остаточних висновків щодо довгострокового впливу мікропластику на здоров’я людини наразі немає. Наявних даних для цього недостатньо, тому дослідження можливих наслідків його накопичення в організмі тривають.

Що пропонують науковці

Автори дослідження наголошують, що отримані результати не є закликом повністю відмовитися від одноразових паперових стаканчиків. На їхню думку, однак, під час оцінювання матеріалів, які безпосередньо контактують із їжею та напоями, варто зважати не лише на їхній вплив на довкілля.

Науковці пропонують додатково досліджувати, яку кількість мікро- та нанопластику такі матеріали можуть виділяти під час звичайного використання. Особливо це стосується упаковки й одноразового посуду, які контактують із гарячими напоями.

Крім того, дослідники бачать можливість удосконалення самих паперових стаканчиків. Зокрема, виробники можуть розробляти внутрішні покриття, які під час контакту з гарячою рідиною виділятимуть менше пластикових частинок.