"Колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк про емоційний вплив страв з квітами"

«Блюдо „Літо“, створене до сторіччя Лесі Українки, перегукується з її поетичним світом»

— Літо добігло кінця, а народжується воно зазвичай у першому макові, що розгортає свої пелюстки назустріч сонцю, у синяві волошок, у легкому помаху метелика над польовими травами, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Саме таким, тихим, ніжним і водночас урочистим, постає декоративне блюдо мисткині Галини Кломбицької. На білому тлі порцеляни розквітає цілий світ: червоний мак, немов маленьке сонце серед польового різнотрав’я, тендітні фіолетові квіти, ромашки й волошки, що пам’ятають ранкову росу. Усі вони зібрані в єдиний букет українського літа, щедрого, пахучого, сповненого барв і світла. Над цією квітучою землею завис метелик, ніби сама мить, яку неможливо втримати, але можна зберегти в пам’яті.

ФАКТІВ

Блюдо «Літо», створене у 1970 році для виставки до сторіччя Лесі Українки, перегукується з її поетичним світом. У творах Лесі Українки природа ніколи не була лише тлом, вона жила, дихала, співала голосами лісу, шелестом трав і барвами квітів. Так само і в роботі Галини Кломбицької квіти стають не просто декоративним мотивом, а символом гармонії людини й природи.

"Колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк про емоційний вплив страв з квітами" - Фото 1
Г. Кломбицька.  Декоративне блюдо “Літо”. Д. 35. Будянський фаянсовий завод. 1970.
РЕКЛАМА

— М’який блакитний обідок обрамляє композицію, наче небесний серпанок над літнім полем. У цьому творі немає гучних сюжетів чи драматичних образів, лише спокій, тепло й відчуття безмежного літнього дня, коли час уповільнюється, а світ здається досконалим. Це блюдо — не просто витвір декоративного мистецтва. Це розповідь про українське літо, яке назавжди залишилося у фарфорі: у квітах, у кольорах, у крихкій красі, що переживає десятиліття.

«У цьому розписі реальна природа легко переходить у фантастичну»

— Тарілка «Букет» Інни Щербицької-Голімбієвської, створена на Полонському фарфоровому заводі у 1957 році, це не просто квіткова композиція, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Перед нами маленький казковий сад, де серед троянд, листя й тонких пагонів оселився птах. Здається, ще мить, і ми почуємо пташиний спів.

1NEWS

Теплі жовті й помаранчево-червоні барви грудки оживляють стримане сіре оперення, роблячи птаха головним героєм цього квітучого світу. Навколо нього розгортається фантазія на тему саду. Угорі пишно розкрилася велика рожева троянда, багатопелюсткова, урочиста, майже святкова. Поряд схилилася ще одна квітка, нижче тягнуться до світла бутони. Вони показані в різних станах, від щільно замкненого бутона до квітки в повному розквіті, ніби художниця непомітно розповідає про плин часу.

І. Щербицька-Голімбієвська. Тарілка «Букет». Полонський фарфоровий завод. 1957

— Особливо несподівано звучить велика синя квітка в нижній частині композиції. Її насичений кобальтовий колір не стільки наслідує природу, скільки переводить її у світ декоративної фантазії. Поруч спалахує жовтогаряча квітка, і цей контраст синього, рожевого, жовтого та зеленого на білому фарфорі створює відчуття святкової барвистості.

РЕКЛАМА

Проте найбільшу чарівність тарілці надають тонкі золотаво-коричневі графічні пагони. Вони в’ються між великими кольоровими плямами, утворюючи легке мереживо з листочків, завитків і трав. У цьому розписі реальна природа легко переходить у фантастичну. Тут не потрібно визначати кожну квітку чи шукати точну породу птаха. Художниця створює власний образ квітучого саду, де троянда може бути більшою за птаха, квітка — небесно-синьою, а тонкі золоті стебла перетворюватися на орнамент. І є в цій роботі щось від старої доброї казки.

«У роботі відчувається тиха радість спостереження за природою»

— Тарілка «Ірис» Інни Щербицької-Голімбієвської, створена на Полонському фарфоровому заводі у 1957 році, зовсім інша за настроєм, ніж барвистий «Букет». Тут немає квіткового багатоголосся, художниця залишає майже всю увагу одній квітці, дозволяючи роздивитися її неквапливо, наче в саду. Ірис підіймається майже на всю висоту тарілки. Його велика квітка розкрита широко й урочисто. Химерно вигнуті пелюстки то здіймаються вгору, то м’яко опускаються, утворюючи складний силует. Художниця уважно підкреслює їхні прожилки тонкими лініями, завдяки чому квітка здається водночас тендітною і сильною.

"Колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк про емоційний вплив страв з квітами" - Фото 2
І. Щербицька-Голімбієвська. Тарілка «Ірис». Полонський фарфоровий завод. 1957

Особливо красивим є стримане поєднання молочно-білого та глибокого фіолетового. Темні ділянки ніби ховаються в тіні між світлими пелюстками, а невеликі жовті й помаранчеві акценти в середині квітки спалахують теплом. Ірис не виглядає строкатим, навпаки, його краса побудована на шляхетному контрасті світла й тіні. Поряд росте ще один, нерозкритий ірис. Він схилився вбік, наче чекає свого часу. Внизу серед довгого мечоподібного листя з’являються інші садові квіти, темно-червоні, рожеві, ще зовсім молоді бутони.

Так художниця показує не застиглий орнамент, а життя саду в різних його станах: щось уже розквітло, щось лише готується відкритися. І раптом серед цієї спокійної рослинної композиції — метелик. Він присів на верхівку бутона зліва, розгорнувши темні крильця з маленькими червоно-помаранчевими цяточками. Це зовсім невелика деталь, але саме вона оживляє весь розпис. Здається, метелик щойно прилетів і за мить знову здійметься в повітря.

— У роботі відчувається тиха радість спостереження за природою. Так можна стояти в саду раннього літнього ранку й дивитися на ірис, помічаючи те, повз що в інший день пройшов би не зупиняючись: вигин пелюстки, тонку жилку на листку, теплу жовту пляму в середині квітки, метелика, що ненадовго присів відпочити. Ці блюда з квітами дарують емоції, що відновлюють.

До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні

Джерело матеріала
loader
loader