Україна та Польща розглядають спільну заявку на ЧС у 2040-х

Україна та Польща розглядають можливість спільної заявки на проведення чемпіонату світу з футболу у 2040-х роках. Мета ініціативи - повторити успішний досвід спільного проведення Євро-2012.Про це виданню POLITICO повідомив міністр спорту України Матвій Бідний."Україна, яка наразі відбиває багаторічне повномасштабне вторгнення Кремля, хотіла б разом із Польщею прийняти чемпіонат світу, коли з'явиться наступна вільна дата. За словами чиновника, поінформованого урядом Варшави, Польща також обговорює цю перспективу", - йдеться у матеріалі."Найближча вільна дата для проведення чемпіонату світу припадає десь на 2040-ві роки… тож нам потрібно планувати з урахуванням цієї перспективи вже зараз", - сказав Бідний.Він також підтвердив, що його Україна зацікавлена у розгляді можливості подачі спільної заявки на проведення турніру. У 2030 році чемпіонат прийматимуть Іспанія, Португалія та Марокко, а в 2034 році - виключно Саудівська Аравія.Україна та Польща вже мають досвід проведення великого футбольного турніру. У 2012 році дві країни спільно приймали чемпіонат Європи з футболу. За словами Бідного, повторення такого формату могло б також привернути увагу інвесторів.Україна та Польща вже мають досвід проведення великого футбольного турніру. У 2012 році дві країни спільно приймали чемпіонат Європи з футболу. За словами Бідного, повторення такого формату могло б також привернути увагу інвесторів.Посадовець зазначив, що будь-яка пропозиція розглядатиметься в кардинально іншому контексті, ніж Євро-2012.За оцінками уряду України, Світового банку, Європейської комісії та ООН, Україна потребуватиме коштів на відновлення та реконструкцію на суму близько $588 млрд протягом наступного десятиліття — це майже втричі перевищує прогнозований номінальний ВВП країни на 2025 рік.Наступ Росії проти України не демонструє ознак послаблення - окупанти продовжують спроби захоплення українських територій і майже щоночі атакують великі міста країни.Під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН, її голова Анналена Бербок 1 вересня заявила, що в Україні "не залишилося безпечного місця". Вона зазначила, що у першій половині 2026 року кількість жертв серед цивільного населення зросла на 114% порівняно з аналогічним періодом 2024 року.POLITICO наводить "Донбас Арену" як приклад інфраструктурних викликів, з якими може зіткнутися Україна у разі проведення ще одного великого спортивного турніру."Цей футуристичний стадіон у Донецьку приймав п'ять матчів Євро-2012, але у 2014 році сепаратисти, яких підтримувала Росія, захопили контроль над частиною регіону, і між ними та українською армією спалахнули бої. ФК "Шахтар" (Донецьк), вітчизняний клуб, який грав на цьому стадіоні, був змушений покинути місто, а згодом обстріли пошкодили арену. Клуб так і не зміг повернутися і зараз проводить домашні матчі на заході України", - пише видання.Чемпіонат світу з футболу часто проводиться на тлі політичних напружень. Росія приймала турнір у 2018 році, через кілька років після того, як Путін анексував Крим і розпалив війну на сході України. Деякі західні політики закликали ФІФА позбавити РФ права на проведення чемпіонату, але турнір відбувся, як і планувалося, надавши Москві можливість створити враження нормального життя та престижу на тлі постійної критики її войовничої зовнішньої політики, зазначає POLITICO.Відповідаючи на запитання про те, чи є спільна заявка України та Польщі довгостроковим планом на післявоєнний період, Матвій Бідний заявив, що Україна має намір працювати над цією ідеєю. За його словами, країна й надалі прагне досягати найвищих результатів у спорті та розвивати цю сферу попри війну."Ми й надалі залишаємося країною, яка націлена на найбільші спортивні досягнення. Це частина нашої національної культури, і ми хочемо розвивати її попри всі ці труднощі", - зазначив він. Після публікації Міністерство спорту України наголосило, що наразі з Польщею не ведуться жодні офіційні переговори, консультації чи практичні підготовчі заходи. У відомстві зазначили POLITIC, що проведення великих міжнародних спортивних заходів залишається довгостроковою післявоєнною метою. Однак будь-яке конкретне планування залежатиме насамперед від забезпечення стабільного миру та безпеки.