Вперше без США: НАТО провело ключові навчання проти підводних човнів РФ

Навчання "Північний вікінг", що раніше десятиліттями очолювалися Сполученими Штатами, цьогоріч продемонстрували зміну пріоритетів та розподілу ролей. Два роки тому американські десантні кораблі з морськими піхотинцями та авіацією ще були на чолі цих маневрів. Однак зараз основне навантаження лягло на військові сили Канади та європейських країн, що свідчить про їхню зростаючу роль у колективній обороні.

Міністр оборони Ісландії Йонас Алланссон, спостерігаючи за подіями, підкреслив активізацію Європи та Канади в регіоні. Це стало особливо помітним на тлі стратегічного розташування Ісландії поблизу так званого ГІУК-пролому – морського коридору між Гренландією, Ісландією та Великою Британією. Цей район є ключовим для контролю виходу російських атомних підводних човнів з баз на Кольському півострові в Атлантичний океан.

Керівництво операцією "Північний вікінг" цього разу взяв на себе французький контр-адмірал Ніколя Молітор. Під його командуванням діяли канадські військові кораблі, бельгійські винищувачі, німецькі розвідувальні літаки, а також сили Франції та Португалії. Ці учасники відпрацьовували не лише пошук субмарин, а й захист підводної інфраструктури, включаючи інтернет-кабелі та трубопроводи, що є новим викликом у сучасній безпековій ситуації.

Німецький розвідувальний літак активно здійснював розвідку над Північною Атлантикою, картографуючи морське дно та передаючи дані міжнародній флотилії. Це забезпечувало цінну інформацію та перевіряло взаємодію між різними військовими силами в умовах складної Північної Атлантики. Хоча американські кораблі та літаки були відсутні, США продовжують підтримувати Ісландію: військові будівельні бригади працюють над новими об'єктами в аеропорту Кефлавік, а американські військові допомагають з плануванням.

Представники НАТО наголосили, що Альянс повинен бути здатним діяти незалежно від участі окремої держави. Ця позиція була підтверджена представником НАТО Тімоті П'єтраком, який заявив, що ці навчання є доказом готовності Альянсу захищати кожен сантиметр території союзників і діяти там, де цього потребує безпека. Відсутність американських сил, зазначає Politico, пояснюється також тим, що значна частина військово-морських сил США наразі зосереджена на Близькому Сході та в Карибському регіоні.

Зростаюча активність Росії в Арктиці та поблизу європейських кордонів викликає дедалі більше занепокоєння серед союзників. Побоювання стосуються не лише традиційної військової загрози, а й можливих атак на критичну підводну інфраструктуру, таку як кабелі зв'язку та трубопроводи. Німеччина, зокрема, вважає необхідним постійний моніторинг таких об'єктів для запобігання диверсіям та гібридним атакам, що спостерігаються з 2026 року.

Напруженість у відносинах між Росією та НАТО значно зросла після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Російська військова присутність поблизу країн Альянсу, порушення повітряного простору та посилення гібридної активності, включаючи дрони, диверсії та кібератаки, постійно тестують реакцію та вразливості європейських держав. НАТО посилює оборону Арктики, що також пов'язано з дискусіями щодо контролю над Гренландією, які раніше викликали занепокоєння серед європейських союзників.

«Ми бачимо, як Європа і Канада активізуються, і ми бачимо це буквально тут», – заявив міністр оборони Ісландії Йонас Алланссон, коментуючи зміну ролей у навчаннях.

«Для НАТО і для Росії це справді розділова лінія», – зазначив представник Альянсу, підкреслюючи стратегічну важливість ГІУК-пролому.

Французький контр-адмірал Ніколя Молітор наголосив: «Ці кораблі є першою лінією оборони по обидва боки Атлантики. Сила НАТО полягає у спільних діях союзників, і наші кораблі не залишаються самі, навіть коли американські сили не беруть участі в конкретній операції».

Поточні події свідчать про те, що союзники по НАТО дедалі більше готові брати на себе відповідальність за спільну безпеку, навіть за відсутності традиційного лідера. Це відкриває нову сторінку у взаєминах Альянсу, де посилення європейських та канадських можливостей стає ключовим елементом протидії зростаючим викликам у Північній Атлантиці.