Несподіваний поворот: близькі Лаврова отримали паспорти ОАЕ під час війни

Світлана Полякова, яку журналісти-розслідувачі та Фонд боротьби з корупцією називають імовірною супутницею глави МЗС РФ, працювала в російському МЗС і супроводжувала його під час закордонних поїздок. У телефонах деяких людей вона навіть була записана як «Світлана Лаврова», хоча офіційно ніколи не носила це прізвище.

Її донька, Поліна Ковальова, до початку повномасштабної війни мешкала у Великій Британії, де навчалася у бізнес-школі Імперського коледжу Лондона. У 2016 році Ковальова придбала право оренди квартири в престижному районі Кенсінгтон на 999 років за 4,4 мільйона фунтів стерлінгів.

Поворотний момент настав після повномасштабного вторгнення РФ в Україну в лютому 2022 року. У грудні того ж року, коли бойові дії були в повному розпалі, Поліна Ковальова отримала паспорт ОАЕ 17 грудня 2022 року на підставі працевлаштування. Менш ніж за два тижні, 28 грудня 2022 року, її мати, Світлана Полякова, також здобула громадянство Еміратів із формулюванням «за заслуги перед державою».

Після введення санкцій Ковальова залишила Велику Британію і влаштувалася на роботу в компанію Qatar Investment у Досі. Раніше журналісти-розслідувачі виявили у Полякової значні активи, зокрема нерухомість в Росії та Великій Британії, загальна вартість якої оцінювалася у понад 700 мільйонів рублів. Також повідомлялося, що Полякова та її родина користувалися приватними літаками та закордонною нерухомістю російського бізнесмена Олега Дерипаски.

Ці події відбулися на тлі посилення міжнародної ізоляції Росії та введення численних санкцій проти її високопосадовців та їхнього оточення. У цей же період Сергій Лавров публічно заявляв про початок "справжньої війни" з Німеччиною, відповідаючи на звинувачення Берліна щодо причетності Москви до атаки дронів на український літак у Лейпцигу.

Фонд боротьби з корупцією (ФБК) повідомляє, що ці дані є черговим підтвердженням подвійних стандартів російської еліти, яка декларує патріотизм, але водночас забезпечує собі та своїм близьким "запасні аеродроми" за кордоном. Світлану Полякову також називали "сірим кардиналом" міністерства, оскільки її близькі друзі та родичі обіймали ключові посади в МЗС.

Історія Полякової та Ковальової відображає ширшу тенденцію серед російської еліти, яка шукає безпечніші гавані для своїх активів та родичів у часи глобальних конфліктів. Ці події ставлять під сумнів щирість патріотичних заяв деяких російських чиновників та показують їхню готовність до особистих компромісів.