Глухий кут: ексглава Пентагону прогнозує ще 6 місяців війни США та Ірану

Леон Панетта, який свого часу очолював Пентагон та ЦРУ за президентства Барака Обами, спостерігає за розвитком подій на Близькому Сході з особливою тривогою. Він вважає, що ситуація з Іраном небезпечна не лише через сам конфлікт, але й через внутрішні проблеми в американському оборонному відомстві, що, на його думку, створює враження відсутності чіткого центру управління. Ця криза, за словами Панетти, може повторити сценарії невдалих кампаній в Іраку та Афганістані.

Нещодавня раптова відставка міністра армії США Дена Дрісколла, що сталася на тлі чуток про напружені стосунки з міністром війни Пітом Гегсетом, лише підкреслила нестабільність у командній структурі Пентагону. Це кадрове потрясіння, на думку Панетти, сигналізує про слабкість, яка може бути використана супротивниками США у світі, зокрема Китаєм, Росією, Північною Кореєю та терористичними угрупованнями.

Панетта описав три можливі сценарії розвитку подій. Перший — США визнають невдачу та припиняють війну, що він вважає малоймовірним для президента Трампа. Другий, найбільш загрозливий — продовження нинішнього глухого кута, коли обидві сторони обмінюються ударами, уникаючи масштабної війни, але не йдучи на переговори. Цей сценарій може перетворити конфлікт на затяжну війну, де Іран продовжить витримувати тиск, а Вашингтон загрузне без чіткого результату.

Третій сценарій передбачає встановлення США контролю над Ормузькою протокою, що позбавить Іран головного важеля тиску — здатності перекривати або порушувати рух через один із найважливіших маршрутів світової торгівлі. Панетта наголошує, що без вирішення проблеми протоки Вашингтон не зможе говорити про перемогу. Він підкреслює, що Трамп має або вжити заходів для відкриття протоки, або продовжувати нинішню стратегію без чіткого результату.

Він також висловив критику на адресу Трампа за заяви про близьке завершення війни та відкритість Ормузької протоки, які, за його оцінкою, не відповідали реальній ситуації. Це, на думку Панетти, підірвало довіру до президента, і противники США дедалі менше зважають на погрози Вашингтона. Цю думку підкріплюють останні опитування, які показують значний рівень невдоволення конфліктом серед американців.

Окрім того, колишній очільник Пентагону закликав адміністрацію зробити висновки з надзвичайно довгого розгортання авіаносця USS Abraham Lincoln, який провів понад 260 днів без заходу в порт на підтримку операцій проти Ірану. Повідомлення про погіршення побутових умов та проблеми з психічним здоров’ям серед екіпажу свідчать про людські наслідки тривалого протистояння.

Затягування війни США з Іраном вже перетворило Ормузьку протоку на зону тривалого військового й економічного протистояння. Протягом липня та серпня було атаковано щонайменше 23 судна, а лише у серпні Іран завдав ударів по 12 кораблях. США з середини травня супроводжують танкери через протоку, проте обсяги експорту через цей маршрут залишаються значно нижчими за довоєнні показники, оскільки багато приватних перевізників уникають Перської затоки через високі ризики для екіпажів та високу вартість страхування.

Віцепрезидент Джей Ді Венс цього тижня заявив журналістам, що не назвав би нинішній конфлікт з Іраном "війною", і не зміг спрогнозувати, чи завершиться він до проміжних виборів до Конгресу в листопаді, переадресувавши це питання іранській стороні. Цей коментар підкреслює невизначеність щодо майбутнього конфлікту та його політичних наслідків, які можуть вплинути на внутрішню політику США.

Колишній очільник Пентагону Леон Панетта заявив: «Не дивно, що Сполучені Штати та Іран опинилися в жахливому глухому куті, в якому насправді дуже мало варіантів для завершення цієї війни».

Панетта також зазначив: «Моє найбільше занепокоєння зараз полягає в тому, що ми живемо у дуже небезпечному світі, де основні загрози виходять з Китаю, Росії, Північної Кореї, тероризму та, так, також з Ірану. Але мене непокоїть те, що ми надсилаємо сигнал слабкості нашим головним супротивникам».

Підсумовуючи свою думку, Леон Панетта сказав: «Тож президент або береться за справу та робить усе необхідне, щоб відкрити Ормузьку протоку, або, як я вже казав, він просто продовжує грати… у цю гру, вдаючи, що якимось чином він виграє в глухому куті, хоча насправді це не так».

Поки Сполучені Штати та Іран перебувають у цьому "жахливому глухому куті", невизначеність залишається головною рушійною силою. Без чіткого шляху до врегулювання та на тлі внутрішніх проблем, конфлікт ризикує перетворитися на хронічну проблему, що матиме далекосяжні наслідки для світової безпеки та стабільності регіону. Ця ситуація вимагає від Вашингтона перегляду свого підходу, аби уникнути повторення минулих помилок.