450 кг, три рівні наведення: "Корал" із ракети став антибалістичним ЗРК

8 вересня 2026 року на оборонній виставці MSPO у Кельці “Укроборонпром” і КБ “Луч” показали те, чого ніхто не бачив за десять років існування проєкту “Корал”: не ракету і не макет, а самохідну пускову установку на шасі чеської вантажівки Tatra — зі знімком реального пуску.

Це принципова різниця. “Корал” перестав бути перспективною ракетою в розробці і вперше постав як елемент готової наземної системи ППО. У контексті, коли Україна під 300 ударами балістичних і крилатих ракет на тиждень, поява власного зенітного ракетного комплексу для перехоплення таких цілей — стратегічна необхідність.

Від 2016-го до Kельце: як “Корал” ріс і змінювався

Дослідно-конструкторські роботи по “Коралу” розпочало ДККБ “Луч” ще у 2016 році. На початковому етапі проєкт розглядали як частину більшої зенітної ракетної системи. Широко про нього заговорили у 2021-му, коли “Луч” вперше публічно представив макет ракети. Тоді ж стали відомі базові характеристики. Але між 2021-м і 2026-м “Корал” суттєво змінився.

Порівняння показує: ракета стала важчою приблизно на 150 кг — з початкових близько 300 кг до нинішніх 450 кг. Це не просто зміна параметрів, а ознака глибокого переосмислення конструкції. Більша маса може означати більший паливний бак для збільшення дальності, потужнішу бойову частину або інтеграцію нових систем наведення.

Три рівні наведення: чому “Корал” не просто летить за координатами

Технічна архітектура системи наведення “Корала” є однією з найскладніших серед публічно відомих українських ракетних розробок. Вона включає три послідовні рівні.

• Перший — інерціальна навігаційна система: автономний вимір переміщення без зовнішніх сигналів. Стійка до РЕБ за визначенням — жодного зовнішнього зв’язку не потребує.
• Другий — радіокорекція: уточнення траєкторії польоту через зовнішній сигнал. Дозволяє адаптувати маршрут до зміни позиції цілі в реальному часі.
• Третій — активна радіолокаційна головка самонаведення (АРЛГСН) на кінцевому етапі. Ракета сама “бачить” ціль і коригує курс незалежно від оператора. Саме АРЛГСН принципово відрізняє “Корал” від систем із пасивним або напівактивним наведенням: немає потреби безперервно підсвічувати ціль радаром з землі.

450 кг, 36 кг бойової частини і Tatra: що за цифрами

Параметри “Корала”, які КБ “Луч” підтвердив на MSPO: маса ракети — 450 кг, бойова частина — 36 кг, діаметр корпусу — 230/300 мм (ступінчаста конструкція), довжина — 4,8 м, розмах крил — 835 мм, розмах рулів — 685 мм. Шасі Tatra — це не випадковий вибір. Чеська вантажівка є стандартною платформою для важкої військової техніки в арміях НАТО і постсоціалістичних країн, добре відомою польовим механікам. Уніфікація з партнерськими арміями — практичний аргумент і для потенційного експорту.

36 кг бойової частини — серйозний показник для ракети такого класу. Для порівняння: бойова частина ізраїльської LORA, яку Бундесвер щойно випробував у Північній Атлантиці, важить близько 400 кг — але LORA є значно важчою балістичною ракетою з іншим профілем застосування. Зенітна ракета середньої дальності з 36 кг БЧ і АРЛГСН — конкурентоспроможний параметр.

Балістичні цілі: амбіція чи реальність?

Принципове питання, яке медіа здебільшого оминають. “Корал” позиціонується як засіб перехоплення крилатих і балістичних ракет — але деталі щодо перехоплення балістики залишаються закритими. Перехоплення балістичної ракети на низхідній траєкторії вимагає значно вищої швидкості перехоплення і більш складної системи наведення, ніж для крилатих ракет.

Показ пускової установки з фактичним пуском є сигналом того, що система дійшла до стадії підготовки до натурних випробувань або вже їх проходить. Але між першим пуском і серійним виробництвом — ще значна дистанція.

Джерело: Jerelo.com.ua