Боронив Україну на курському напрямку. Згадаймо Михайла-Назара Коваля

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Михайла-Назара Коваля.

Захисник України Михайло-Назар Коваль загинув 11 квітня 2025 року. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Львівську міську раду.

Михайло-Назар Коваль народився 15 листопада 1994 року у Львові. Навчався у середній загальноосвітній школі №63 міста Львова. Продовжив навчання у комунальному закладі Львівської обласної ради «Навчально-реабілітаційний центр «Мрія», згодом здобув професію «Монтажник гіпсокартонних конструкцій. Штукатур. Маляр» у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва».

Працював сантехніком у Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника. Згодом працював мерчендайзером у товаристві з обмеженою відповідальністю «Моршинська торгівельна компанія» та комплектувальником у товаристві з обмеженою відповідальністю «Бадер Україна».

Зі слів рідних, Михайло-Назар був дуже добрим, чуйним, щирим і справедливим, вирізнявся відповідальністю та готовністю завжди допомогти іншим. Любив футбол, грав та був капітаном команди. Захоплювався велоспортом, любив активний відпочинок і прогулянки. Особливо любив солодощі та домашню випічку. Ще з юного віку був залучений до церковного життя: був членом Вівтарної Дружини у церкві Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ міста Львова, брав активну участь у житті парафії.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському напрямку у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Поховали воїна 8 вересня 2026 року на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

У Михайла-Назара Коваля залишилися батьки, дружина, дві доньки, брат із сім’єю, племінники та родина.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.