/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F434%2Fd2a320f41b91daee75ce4cf6c68889dd.jpg)
Китай створює єдину мережу для дронів у повітрі, на суші та на морі
Китай переходить від керування великими групами однотипних дронів до якісно складнішого підходу — єдиної автономної мережі, що об’єднує повітряні, наземні та морські безпілотні платформи. Концепцію такої системи описав Інститут інтелектуальних технологій державної корпорації China Electronics Technology Group Corporation (CETC) — одного з провідних китайських розробників технологій рійного управління.
За задумом розробників, рій безпілотників — це не просто велика кількість апаратів, що діють одночасно. Це розподілена система, у якій окремі платформи обмінюються інформацією, координують дії, самостійно ухвалюють частину рішень і разом формують можливості, недоступні жодному апарату поодинці. Дослідники виділяють п’ять ключових характеристик боєздатного рою: живучість, ситуаційну обізнаність, планування та прийняття рішень, виконання завдань, а також автономне навчання й адаптацію.
Найбільш зрілим напрямком CETC вважає однорідні рої з великої кількості безпілотників одного типу. Такі системи вже здатні формувати децентралізовані мережі зв’язку, перебудовувати їх при зміні умов і зберігати працездатність після втрати окремих апаратів, збоїв зв’язку або радіоелектронних завад. Системи розподіленого спостереження можуть автоматично відбирати потенційні цілі, виявляти замасковані об’єкти й визначати їхні координати — формуючи повнішу картину обстановки, ніж один безпілотник.
Головна амбіція CETC — різнорідний всесередовищний рій, до якого одночасно входитимуть безпілотні літальні апарати, наземні роботизовані машини та морські системи. Повітряний дрон може забезпечувати розвідку, наземна машина — діяти в районі, недоступному для авіації, а морська платформа — вести спостереження на воді. Проте створення такої системи значно складніше, ніж управління групою однакових дронів: повітряні, наземні та морські апарати мають різні швидкості, навігацію, сенсори, канали зв’язку й вимоги до управління.
Окремий напрямок пов’язаний зі штучним інтелектом. Алгоритми рійного управління поступово переходять від заздалегідь заданих правил до адаптивної оптимізації, навчання з підкріпленням і накопичення досвіду в ході симульованого протиборства. Повністю автономна зміна тактики в реальному часі поки залишається завданням майбутнього — розробники прагнуть створити систему, де рій не просто виконує готовий план, а самостійно змінює поведінку залежно від обстановки.
Китай уже демонстрував окремі елементи такої архітектури. У березні державне телебачення показало систему управління роєм Atlas із наземною бойовою машиною Swarm‑2, командним автомобілем і машиною забезпечення. У липні рої безпілотників використовували для багатовимірного спостереження за виходом тайфуну на сушу — що підтвердило застосовність розподілених систем не лише у військовій сфері.
Водночас CETC відверто вказує на проблеми галузі: швидкий розвиток технологій призвів до дублювання розробок і надмірної уваги до ефектних демонстрацій замість реальної оцінки можливостей. Для подальшого прогресу інститут називає необхідними спільні технічні стандарти, сумісні інтерфейси та підвищення стійкості до радіоелектронної протидії.

