Росія рекордно наростила ядерний арсенал: що стоїть за ескалацією?

На початку 2026 року, згідно з щорічною доповіддю Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI) «Світові ядерні сили», Росія досягла найвищого рівня розгорнутих ядерних боєголовок з 2017 року. Цей показник є частиною загального арсеналу в 5420 боєголовок, з яких 1796 готові до негайного використання, а 2604 перебувають у центральних сховищах.

Зростання кількості розгорнутих боєголовок почалося у 2022 році, коли їх було 1588. У 2023 році ця цифра зросла до 1674, у 2024-му — до 1710, а у 2025 році досягла 1718 одиниць. Загалом, з 2020 року Росія збільшила кількість готових до застосування боєголовок на 14%, що є суттєвим кроком у розвитку її ядерного потенціалу.

Ця динаміка виділяється на тлі інших ядерних держав. Сполучені Штати підтримують стабільний рівень у 1770 розгорнутих боєголовок, Франція та Велика Британія також не змінили своїх показників — 280 та 120 відповідно. Водночас Китай збільшив кількість розгорнутих боєголовок з 24 до 34, маючи загальний арсенал у 620 одиниць.

Аналітики SIPRI також деталізували структуру російської ядерної тріади. Наземні сили здатні нести до 1092 боєзарядів, з яких 892 розгорнуто на міжконтинентальних балістичних ракетах. Морський компонент, що складається з 13 стратегічних підводних човнів, має потенційну місткість 928 боєголовок, але через ремонт двох субмарин фактична кількість доступних розгорнутих боєзарядів оцінюється в 704. Крім того, 586 боєголовок припадають на стратегічні бомбардувальники Ту-160/М і Ту-95МС.

Протягом 2025 року російська стратегічна авіація зіткнулася з оперативними втратами через удари Сил оборони України по авіабазах. Це змусило російське командування передислокувати літаки на віддалені аеродроми, такі як Бєлая в Іркутській області, Дягілєво в Рязанській області та Оленья в Мурманській області. Попри це, Москва продовжує розгортати нові системи, зокрема комплекси «Орєшнік», включаючи їх розміщення на території Білорусі.

Модернізація російських ядерних сил зіштовхується з певними труднощами через західні санкції, проблеми російської промисловості та пріоритетне виробництво звичайного озброєння для війни проти України. Проте, загальна кількість оперативних ядерних боєголовок у світі продовжує зростати, і аналітики припускають, що ця тенденція може прискоритися в найближчі роки.

Однією з причин посилення секретності навколо ядерних арсеналів у світі, як зазначає SIPRI, стало завершення у лютому 2026 року терміну дії російсько-американського договору СНО-3, який так і не був замінений новою угодою. Це підкреслює ослаблення системи міжнародного контролю над озброєннями.

На тлі цих подій, найпотужніші ядерні держави не виявляють поспіху розпочинати нові переговори, тоді як частина раніше укладених угод вже втратила чинність. Це створює підґрунтя для нової гонки ядерних озброєнь, про що раніше писав The Economist, попереджаючи про зростання ризиків на глобальному рівні.

«Хоча загальна світова кількість ядерних боєголовок продовжує зменшуватися в міру поступового демонтажу знятої з озброєння зброї, спостерігається щорічне збільшення кількості оперативних ядерних боєголовок. Ця тенденція, ймовірно, збережеться і, можливо, прискориться в найближчі роки», – наголошують аналітики в доповіді SIPRI.

Ситуація, що склалася, свідчить про зростаючу напруженість у світі, де ядерне стримування знову стає центральним елементом міжнародних відносин. Тенденція до збільшення оперативних ядерних арсеналів і ослаблення контролю над озброєннями може мати далекосяжні наслідки, вимагаючи від міжнародної спільноти негайних зусиль для відновлення діалогу та деескалації.