Чому Азербайджан став жорсткішим до Росії і чи може Москва відповісти

Відносини між Баку та Москвою поступово погіршуються. Останнім епізодом стало оголошення Азербайджаном у розшук трьох російських пропагандистів Семена Уралова, Івана Князєва та Олексія Чадаєва. Приводом стали їхні ефіри, в яких азербайджанська сторона побачила заклики до насильницької зміни влади, порушення територіальної цілісності країни та фізичної розправи над представниками її керівництва.

Після цього до МЗС Азербайджану викликали російського посла. Москва у відповідь дистанціювалася від висловлювань фігурантів справи, заявивши, що вони не представляють офіційну позицію Росії.

Тож часткова нормалізація, якої вдалося досягти після кризи зі збиттям росіянами над Грозним азербайджанського літака у 2024 році, так і не відновила політичної довіри між країнами.

Про кризу у відносинах Баку і Москви, її реальні причини та ймовірні наслідки, – в статті заступника директора Центру близькосхідних досліджень Сергія Данилова Росія втрачає вплив. Як Баку змінює правила у відносинах з Москвою і чому та не йде на конфлікт. Далі – стислий її виклад.

Якщо аналізувати офіційну і напівофіційну риторику, нинішнє загострення не розглядають як суперечку навколо кількох пропагандистських ефірів.

Переломною для відносин стала катастрофа літака Azerbaijan Airlines 25 грудня 2024 року.

Поведінка Москви після катастрофи була сприйнята в Азербайджані як свідчення того, що Росія все ще очікує особливого режиму відносин із державами колишнього СРСР. І в цій моделі її публічна відповідальність неприпустима.

Події 2025 року посилили це сприйняття.

Азербайджанські аналітики пов'язують ці процеси з поступовим скороченням російського впливу на Південному Кавказі. В їхній інтерпретації Москва використовує інформаційний, діаспорний та економічний тиск у ситуації, коли її традиційні політичні важелі стали слабшими. 

За останні п'ять років змінилося саме становище Росії на Південному Кавказі. 

До 2020 року Москва залишалася головним зовнішнім посередником у карабаському конфлікті. Її військова присутність у Вірменії, відносини з Азербайджаном і роль у переговорному процесі давали можливість впливати на обидві сторони.

Мирний процес між Вірменією та Азербайджаном скорочує російські можливості і російський вплив. 

Звільнення Карабаху дозволяє Азербайджану позиціонувати себе як "середню державу" – як силу, спроможну до самостійних дій в регіоні Південного Кавказу. 

Військовий результат змінив співвідношення сил з Вірменією. Енергетичні зв'язки з Європою залишаються важливим економічним ресурсом. Транскаспійські маршрути підвищили значення Азербайджану для Центральної Азії, Туреччини та ЄС. Відносини з Китаєм також стали важливішими.

Баку намагається підтримувати робочі відносини з кількома центрами сили і уникати залежності від одного з них.

Росія в цій системі залишається важливою, але вже не займає виняткового положення. 

Азербайджанські коментатори пояснюють жорстку реакцію Баку в історії з російськими пропагандистами необхідністю дати Москві зрозуміти, що її тиск не працює. І будь-яке висловлювання російських пропагандистів має отримати відповідну оцінку.

Ця стратегія має ризики. Росія все ще може створювати проблеми азербайджанському бізнесу, трудовим мігрантам і діаспорним структурам.

Тому повний розрив не відповідає інтересам Баку.

Москва також має підстави уникати такого сценарію.

Тому найімовірнішим результатом залишається тривалий період нестабільних, але функціональних відносин.

Докладніше – в матеріалі Сергія Данилова Росія втрачає вплив. Як Баку змінює правила у відносинах з Москвою і чому та не йде на конфлікт.