Несподівана відставка Кравченка: як конфлікт з НАБУ змінив кар'єру генпрокурора

На початку минулого тижня, 7 вересня, тодішній генеральний прокурор Руслан Кравченко подав у відставку. Цей крок стався на тлі масштабної операції Національного антикорупційного бюро (НАБУ) під назвою "Карфаген", яка розкрила корупційні схеми за участю кол-центрів та працівників прокуратури. Один із високопосадовців Офісу Генерального прокурора був затриманий у межах цієї операції, що створило значний тиск на Кравченка.

Проте вже 14 вересня ситуація загострилася. Кравченко оприлюднив відеозвернення, в якому заявив про підписання повідомлень про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу, а також особі, близькій до керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Він звинуватив Кривоноса у підробці офіційних документів для отримання хабаря у значному розмірі та фіктивному усиновленні задля уникнення відповідальності.

За словами Кравченка, розслідування НАБУ та САП проти його відомства було спрямоване на отримання доступу до матеріалів справ щодо керівників та співробітників антикорупційних органів, а також на усунення його з посади. Водночас у НАБУ та САП назвали заяви Кравченка "систематичним нападом на незалежні антикорупційні органи" і наголосили, що Кривоносу офіційно не висували звинувачень.

У відповідь на ці події, 14 вересня Президент України Володимир Зеленський підписав указ про відсторонення Кравченка від виконання обов'язків та направив до парламенту подання щодо його відставки. Керівники НАБУ та САП дізналися про підозри з Telegram. Сам Кравченко на той момент перебував за кордоном, у Парижі, нібито для участі у засіданні ПАРЄ, хоча його туди не запрошували.

15 вересня, Верховна Рада України підтримала звільнення Руслана Кравченка з посади генерального прокурора. За відповідну постанову проголосували 317 народних депутатів. Жоден депутат не виступив проти, і не було утриманих. Цьому рішенню передував розширений допис Кравченка у соцмережах, де він заявив, що з повагою прийме будь-яке рішення парламенту, але воно має бути "саме рішенням парламенту", а не результатом тиску.

Таким чином, після трохи більше року на посаді, Кравченко залишив свій пост. В Офісі Генерального прокурора пізніше спростували інформацію про підозру директору НАБУ. Цей конфлікт підкреслив важливість запровадження конкурсної процедури призначення генерального прокурора, що є однією з пріоритетних реформ у сфері верховенства права та боротьби з корупцією в Україні.

Конфлікт між Офісом генпрокурора та антикорупційними органами є не першим у новітній історії України. Раніше Кравченко вже був учасником інших епізодів, які розцінювалися як атаки на НАБУ. У минулому він легалізував незаконне переслідування та підписав підозру детективу НАБУ Руслану Магамедрасудову за звинуваченням у нібито його намірах торгівлі з Росією, хоча рішення суду щодо проведення слідчих дій не було.

Також важливо згадати, що Кравченко скасував Положення про порядок добору кандидатів до кадрового резерву на заміщення адміністративних посад в органах прокуратури. Це положення передбачало прозорий конкурс з трьох етапів, який враховував би доброчесність та відповідність способу життя доходам. Рішення Кравченка про скасування цього механізму, мотивоване "надмірною складністю та зарегульованістю" процедур, викликало занепокоєння щодо прозорості кадрової політики в прокуратурі. Ці події відбуваються на тлі широкого обговорення необхідності реформування системи правосуддя та посилення незалежності антикорупційних інституцій для забезпечення ефективної боротьби з корупцією.

Руслан Кравченко, посилаючись на трансляцію пленарного засідання, заявив, що з повагою прийме будь-яке рішення Верховної Ради щодо його звільнення, але це має бути саме рішення парламенту — не розпорядження Президента, не прохання "керівника" парламенту, не істерична вимога керівників антикорупційних органів, і тим більше не результат організованого ними політично-медійного тиску, який ми спостерігаємо сьогодні.

Керівники НАБУ та САП у відповідь на заяви Кравченка про звинувачення, повідомляється на сайті парламенту, наголосили, що заява генпрокурора є черговим кроком у "систематичному нападі на незалежні антикорупційні органи". Також вони зазначили, що Кривоносу офіційно не висували звинувачень, про що повідомляється на сайті парламенту.

Історія відставки Руслана Кравченка слугує яскравим нагадуванням про крихкість політичної стабільності та постійну боротьбу за незалежність інституцій в Україні. Це напружене протистояння підкреслює критичну важливість прозорості та відповідальності в правоохоронній системі, а також необхідність подальших реформ для зміцнення довіри суспільства.