"Хочеться цілувати небо": астронавтка NASA зафільмувала рідкісну аномалію над Землею

Незвичайне світіння атмосфери Землі зафіксували 7 вересня 2026 року з борту Міжнародної космічної станції. Фотографія, зроблена на висоті близько 411 км над Киргизстаном, показала яскравий пурпуровий відтінок полярного сяйва.

Про це йдеться в публікації NASA Earth Observatory.

Рідкісне сяйво сфотографували з МКС

Авторкою знімка стала астронавтка NASA Джессіка Меїр, яка перебувала на Міжнародній космічній станції в межах експедиції 75. Для фотографії вона використала цифрову камеру Nikon Z9.

Кадр зробили з висоти приблизно 411 км над Киргизстаном. На ньому видно світіння атмосфери, у якому замість звичних переважно зелених відтінків помітний насичений пурпуровий колір.

Меїр також поділилася фотографією у соцмережах і зазначила, що раніше не бачила такого полярного сяйва.

«Джимі Гендрікс був би в захваті, якби побачив учорашнє північне сяйво. Я ще ніколи не бачила у сяйві такого яскравого фіолетового відтінку — від цього справді хочеться цілувати небо», — написала астронавтка.

Звідки береться колір полярного сяйва

Полярне сяйво виникає внаслідок взаємодії заряджених частинок від Сонця з магнітним полем Землі. Частинки сонячного вітру проникають у верхні шари атмосфери, де передають енергію атомам і молекулам кисню та азоту.

Коли ці частинки повертаються до стабільнішого стану, вони випромінюють світло. Саме це світіння ми сприймаємо як кольорові смуги полярного сяйва.

Найвідоміший зелений відтінок зазвичай створює кисень на певній висоті. Червоне світіння також пов’язане з киснем, але виникає за інших умов і на більшій висоті.

Пурпурові та фіолетові відтінки складніші за своїм походженням. Вони можуть виникати через випромінювання збуджених молекул азоту, яке накладається на інші кольори, створюючи для спостерігача суміш відтінків.

Чому цього разу сяйво було саме пурпуровим

Як пояснює Daily Galaxy, незвичайний колір був пов’язаний із підвищеною сонячною активністю та поєднанням кількох атмосферних випромінювань.

Під час посилення сонячної активності до Землі надходить більше заряджених частинок. Вони змінюють умови у верхніх шарах атмосфери, а різниця у висоті, складі газів та енергії частинок впливає на те, який саме колір побачить спостерігач.

Тому пурпурове сяйво не є окремим «новим видом» полярного сяйва. Йдеться про незвичайне поєднання фізичних умов, за яких різні довжини хвиль світла змішуються і створюють такий відтінок.

Сонце буквально змінює вигляд земного неба

Сонце постійно викидає потоки заряджених частинок, які рухаються крізь космос. Магнітне поле Землі значною мірою захищає планету від цього потоку, але частина частинок спрямовується до верхньої атмосфери, особливо поблизу полярних областей.

Коли сонячна активність посилюється, полярні сяйва можуть ставати яскравішими та поширюватися на нижчі широти. Саме такі події дають змогу науковцям спостерігати, як змінюється верхня атмосфера у відповідь на процеси на Сонці.

Для дослідників подібні знімки важливі не лише через незвичайний вигляд. За характером світіння можна отримувати додаткову інформацію про склад атмосфери, висоту, на якій відбуваються процеси, та вплив сонячної активності на навколоземний простір.

Пурпурове сяйво в цьому випадку стало результатом складної взаємодії сонячних частинок, магнітного поля Землі та газів у верхніх шарах атмосфери.