Несподіваний маневр: Кравченко відмовився від охорони за півтори години до виїзду

Ніч з 13 на 14 вересня 2026 року стала переломною. О 23:19 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) були внесені відомості про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Ця подія запустила ланцюг стрімких рішень та дій.

Приблизно за дві години після цього, о першій годині ночі 14 вересня, Руслан Кравченко подав заяву про тимчасову відмову від особистої державної охорони. Цей документ, як припускається, міг бути оформлений вже тоді, коли Кравченко розумів, що його виїзд за кордон не буде звичайним службовим відрядженням.

Лише через півтори години після відмови від охорони УДО, о 2:30 ночі, Кравченко перетнув кордон через пункт пропуску Шегині. Такий поспішний від'їзд, що відбувся через три години після внесення підозри до ЄРДР, наштовхнув на думку, що обидва кроки — відмова від охорони та перетин кордону — були зроблені ним, вже перебуваючи неподалік від межі країни.

За даними журналіста Михайла Ткача, відсутність державної охорони могла ускладнити встановлення місця перебування посадовця. Крім того, інформація про можливий виїзд Кравченка за кордон циркулювала у найвищих владних кабінетах ще за кілька днів до його від'їзду. 13 вересня Кравченку стало відомо про встановлення на ньому "маячка" у базі прикордонників, що означало б попередження НАБУ і САП про його перетин кордону.

Підозру Семену Кривоносу, яку нібито підписав Кравченко, директор НАБУ фактично не отримав. В Офісі генпрокурора згодом повідомили, що в межах відповідного кримінального провадження жодній особі не оголошували підозру у встановленому законом порядку. Вдень 14 вересня заступник генпрокурора Максим Крим позначив підозру директору НАБУ в ЄРДР як скасовану та внесену помилково.

15 вересня Верховна Рада проголосувала за звільнення Руслана Кравченка з посади генерального прокурора. Того ж дня президент Володимир Зеленський підписав указ №932/2026, остаточно затвердивши його звільнення.

Цим подіям передував підпис Кравченка під підозрою директору НАБУ – органу, який раніше провів спецоперацію "Карфаген" щодо ймовірного "дахування" співробітниками Офісу генпрокурора шахрайських колцентрів.

Дружина Кравченка, за даними джерел, залишила країну за день до цього, 12 вересня, перетнувши кордон з Молдовою, а згодом вирушивши до Румунії. Сам Кравченко пояснював свій виїзд за кордон службовим відрядженням, заявляючи про наміри поінформувати міжнародних партнерів про ситуацію в українській антикорупційній системі.

«Українська правда» зазначає, що це може свідчити про те, що Кравченко вже тоді розумів, що залишає Україну не в межах звичайного службового відрядження, адже за наявності державної охорони встановити його місцеперебування було б простіше.

Як повідомляє журналіст Михайло Ткач, на той момент Кравченко вже міг розуміти, що залишає Україну не просто для звичайного відрядження. Відсутність державної охорони, за його словами, могла ускладнити встановлення місця перебування посадовця.

Історія Руслана Кравченка демонструє складнощі та непередбачуваність, що часто супроводжують важливі державні посади, підкреслюючи вразливість до політичних змін та пильну увагу суспільства до дій високопосадовців.