11-річна дівчинка дивом вціліла серед завалів у Дніпрі після удару "Шахеда"

Щороку 17 вересня в Україні відзначають День рятувальника. Серед тих, хто щодня працює там, де іншим загрожує небезпека, — 32-річний Олексій Зуй, начальник 19-ї державної пожежно-рятувальної частини 8-го загону Дніпра. Про свій професійний шлях і найпам'ятніші випадки він розповів журналістам видання «Наше місто», повідомляє «Днепр Оперативный».

До рятувальної служби Олексія привела родина. Мама понад 25 років працювала лікаркою швидкої допомоги, а старший брат Іван став рятувальником ще раніше. Сам він у дитинстві мріяв про космос, однак після школи обрав між поліцією, прикордонниками та тоді ще МНС — і пішов у рятувальники. П'ять років навчався в Національному університеті цивільного захисту України в Харкові, перше призначення отримав у Зеленодольську, а до Дніпра повернувся у 2022 році.

Дитина на дивані посеред зруйнованої квартири

Найсильнішим спогадом для рятувальника стала операція після влучання російського «Шахеда» в багатоповерхівку на проспекті Героїв у Дніпрі. Олексій тоді працював на автодрабині, яку довелося заводити просто у зруйновану частину будинку, тоді як над головами рятувальників лишалися важкі бетонні плити перекриття.

Серед руїн він побачив дитину — дівчинку приблизно 10–11 років у халаті. Вона сиділа на дивані на тому, що залишилося від квартири: навколо практично не було ні стін, ні підлоги. Лише кілька плит, диван і дитина, яка дивом пережила удар.

За допомогою автодрабини рятувальники спустили дівчинку на землю. Олексій особливо запам'ятав, що після такого потужного вибуху на ній не було жодної подряпини чи синця, а сама дитина не виглядала сильно наляканою.

«Дівчата, беремо сумки і швиденько в люльку»

Не всі виїзди рятувальників пов'язані лише з небезпекою. Олексій пригадав і порятунок двох літніх жінок із квартири на верхньому поверсі палаючого будинку. Разом із колегою Юрієм Поляковим вони намагалися вмовити бабусь швидше сісти в рятувальну люльку, та ті через дим, шум і паніку довго вагалися. Тоді Юрій звернувся до них: «Ну-ка, дівчата, беремо сумки і швиденько залазимо в рятувальну люльку!» — і цей підхід спрацював.

Нині Олексій Зуй керує пожежно-рятувальною частиною, але найбільше цінує можливість особисто виїжджати на надзвичайні ситуації. Бо робота рятувальника, за його словами, — це допомагати людям саме тоді, коли вони потребують цього найбільше.