Китай звертається до Ірану: Чи зможе Пекін стримати хуситів у Червоному морі?

Події розгорнулися на тлі стрімкого посилення позицій хуситів у Червоному морі. У середині вересня вони захопили острови Великий і Малий Ханіш після просування в районі Баб-ель-Мандебської протоки. Раніше угруповання також взяло порт Моха та ще один стратегічний острів, що значно ускладнило безпеку саудівських поставок. Це загострення призвело до того, що майже 94 тисячі людей залишили свої домівки.

Саудівська Аравія, занепокоєна вразливістю своїх нафтових маршрутів, звернулася до Китаю по допомогу. Китай, будучи однією з небагатьох держав, здатних чинити тиск на Іран, відгукнувся на це прохання. Проте, замість публічних заяв, Пекін обрав шлях приватних переговорів з Тегераном.

Китайські посадовці звернулися до Ірану з проханням використати свій вплив на єменських хуситів, щоб запобігти подальшому поширенню конфлікту на енергетичні маршрути, від яких залежить друга за величиною економіка світу. Проте Іран відповів, що стабільність і мир у регіоні залежать від завершення війни США та Ізраїлю проти Ірану. При цьому Китай не погрожував Тегерану економічним тиском.

Китай прагне уникнути подальшої ескалації біля маршрутів, від яких залежить його імпорт нафти, оскільки приблизно половина китайського імпорту нафти надходить із регіону, а торгівля між Китаєм і країнами Ради співробітництва арабських держав Перської затоки становить близько 300 мільярдів доларів на рік. Нинішні перебої на саудівському нафтопроводі вже підштовхнули ціни на нафту вгору, посилюючи ризики для світового ринку. East-West здатен транспортувати близько 7 мільйонів барелів нафти на добу в обхід Ормузької протоки. Запасів у Янбу, за оцінкою DBS Bank, може вистачити на п’ять-сім днів експорту. Якщо маршрут не відновлять вчасно, Brent може перевірити рівень близько 120 доларів за барель.

Хусити, які виникли у 1990-х роках як рух проти саудівського впливу, отримують від Ірану зброю, навчання та фінансування. Вони є частиною створеної Тегераном антизахідної та антиізраїльської «Осі опору». Будь-яка загроза судноплавству в Червоному морі та через Баб-ель-Мандеб може ще сильніше погіршити глобальну енергетичну кризу, яка вже посилилася після того, як Іран почав блокувати Ормузьку протоку. Якщо хусити продовжать тривалі атаки на судна або порти в Червоному морі, одночасно можуть бути порушені два головні маршрути експорту нафти з Близького Сходу.

Китай уже понад десять років залишається найбільшим торговельним партнером Ірану та головним покупцем його нафти. За даними Kpler, у 2025 році на Китай припадало понад 80% морського нафтового експорту Ірану, або в середньому близько 1,4 мільйона барелів на добу. Це робить Пекін однією з небагатьох столиць, які ще здатні чинити тиск на Іран у питанні хуситів.

Загострення ситуації в Червоному морі відбувається на тлі блокування Іраном Ормузької протоки, що ставить під загрозу обидва ключові шляхи транспортування нафти. Це створює загрозу для 7% світових поставок нафти й 12% міжнародної торгівлі, даючи Тегерану важелі впливу на обидва ключові енергетичні коридори регіону після порушення судноплавства в Ормузькій протоці.

«Китай не бажає, щоб регіональна напруженість поширювалася на Ємен та Червоне море. Ескалація регіональної нестабільності не відповідає інтересам жодної зі сторін. Суверенітет і безпека всіх країн повинні поважатися, а об’єкти, життєво важливі для життєдіяльності людей, не повинні бути ціллю. Китай закликає припинити дії, які ще більше ускладнюють ситуацію, і наполегливо наполягає на вирішенні проблем шляхом діалогу та переговорів», — заявило Міністерство закордонних справ Китаю.

Директор програми з Ірану в Middle East Institute Алекс Ватанка наголосив, що Китай може виступати проти американського тиску на Тегеран, однак інтереси Пекіна на Близькому Сході значно ширші за відносини з Іраном. Він також додав: «Іран може зірвати Ормузький проєкт. Але в якийсь момент цей важіль починає шкодити тій самій силі, від якої Тегеран дедалі більше залежить».

Наразі залишається незрозумілим, чи дослухається Тегеран до прохання Пекіна, адже відносини з Китаєм мають для Ірану значну економічну та стратегічну вагу на тлі конфлікту зі США. Китай є однією з небагатьох держав, здатних забезпечити інвестиції, необхідні Тегерану для підтримки нафтової промисловості та послаблення тиску на економіку. Чи переважать власні стратегічні й військові пріоритети Тегерана заклики його головного економічного партнера, покаже час.