Таємні газові переговори: посланець Путіна та AfD готують зустріч у березні

Ініціатива про відновлення постачання російського газу до Німеччини з'явилася на тлі зростаючої підтримки AfD серед німецьких виборців, особливо у східних землях країни, які раніше перебували під радянським впливом. Для багатьох там існують симпатії до Росії та критичне ставлення до США. Саме ці настрої дозволяють ультраправій партії набирати політичну вагу та просувати свою проросійську позицію.

Кирило Дмитрієв, який є близьким радником Путіна та очолює російський фонд прямих інвестицій, планує зустрітися зі співголовами AfD Алісою Вайдель та Тіно Хрупаллою. Ці переговори, які можуть відбутися вже у березні, розглядаються як важливий крок до нормалізації енергетичних відносин між Німеччиною та Росією. За інформацією джерел, головною умовою для проведення зустрічі є попереднє узгодження "мирної рамки" між Україною та Росією.

Організатори зустрічі прагнуть об'єднати представників AfD, Росії та США, розглядаючи Ізраїль, Об'єднані Арабські Емірати або Індію як можливі майданчики для проведення саміту. Однак, незважаючи на ці плани, високопосадовий американський чиновник заявив, що спецпредставника президента США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера не інформували про запропонований саміт і не запрошували на нього.

Ключовим питанням переговорів є перезапуск газопроводів "Північний потік", які були зупинені після вторгнення у 2022 році. До цього моменту Росія постачала Німеччині понад половину природного газу та понад третину сирої нафти. AfD вважає, що повернення до дешевих російських енергоресурсів є "секретом успіху німецького виробництва" та необхідним кроком для підтримки економіки країни.

Незважаючи на значні зусилля AfD, її дії викликають гостру критику з боку німецьких політиків, які попереджають про небезпеку відновлення енергетичної залежності від Росії. Міхаель Кельнер з "Зелених" наголошує, що Німеччина не може повторювати помилки енергетичної кризи, яка коштувала країні 50 мільярдів євро. Родеріх Кізеветтер з ХДС називає такі дії зрадою, попереджаючи, що Росія використовує енергетику як гібридну зброю, і перезапуск "Північного потоку" стане катастрофою для європейської безпеки.

До введення санкцій, спричинених повномасштабним вторгненням у 2022 році, Росія була ключовим постачальником енергоресурсів для Німеччини, забезпечуючи значну частину її потреб у сирій нафті та природному газі. Ця залежність стала предметом гострих дискусій після початку кризи, а її відновлення розглядається як потенційний фактор, що може підірвати зусилля Європи з диверсифікації енергопостачання. Переговори між посланцем Володимира Путіна та ультраправою AfD відбуваються на тлі ширшого розколу в німецькому суспільстві щодо підтримки України.

У червні лідерка AfD Аліса Вайдель уже закликала скасувати бойкот російської нафти й газу заради німецької економіки. Вона також раніше заявляла, що "припинить бойкот Росії", якщо партія здобуде перемогу на наступних загальнонаціональних виборах і вона стане канцлером. Ці заяви свідчать про послідовну позицію AfD, яка прагне змінити зовнішньополітичний курс Німеччини та відновити співпрацю з Росією, попри санкції та міжнародний тиск.

"Ми не можемо повторювати помилки енергетичної кризи. Вона коштувала нам 50 мільярдів євро. Ми не можемо хотіти туди повернутися. Це було б зрадою. Путін використовує AfD у власних цілях", — заявив депутат від "Зелених" Міхаель Кельнер, який відповідав за енергетику в уряді під час кризи.

"AfD на боці Росії, вона готова зрадити і Україну, і Німеччину. Росія використовує енергетику, насамперед Північний потік, як гібридну зброю у військових цілях. Перезапуск Північного потоку став би катастрофою для європейської безпеки й ізолював би Німеччину", — застеріг депутат від ХДС Родеріх Кізеветтер.

Можливі переговори між посланцем Путіна та AfD відображають складні геополітичні реалії та глибокі розбіжності всередині Німеччини щодо майбутнього енергетичної політики. Результат цих переговорів, якщо вони відбудуться, матиме далекосяжні наслідки не лише для Німеччини, а й для всієї європейської безпеки та енергетичної незалежності. Усі ці події підкреслюють, що на горизонті — нові виклики та потенційні зміни у відносинах між ключовими гравцями міжнародної арени.