Сусідів не обирають: навіщо Україні «Карпатська вісімка»

Сусідів не обирають. З ними або торгують, або мовчать через кордон, і на довгій дистанції третього варіанту не існує.

У Буковелі Україна вперше зібрала за один стіл сімох своїх сусідів по регіону: Польщу, Румунію, Словаччину, Чехію, Австрію, Угорщину і Сербію. Формат назвали C8, «Карпатська вісімка». Трек Зеленський анонсував ще на початку серпня. Установчий саміт триває три дні, підписано спільну декларацію, приїхало понад 500 представників бізнесу.

Вага цього формату – у списку учасників. За одним столом опинилися країни, які в питанні війни поводяться протилежно. Польща Туска – головний логістичний і політичний тил України. Угорщина після квітневих виборів змінила премʼєра: Орбан програв, Мадяр виграв, і різниця справді є – Мадяр називає Росію агресором і їздив до Києва.

Але зброї Угорщина не дає, «Тиса» голосувала проти позики ЄС на 90 мільярдів євро, а щодо вступу Мадяр хоче референдум. Влітку Будапешт розблокував один переговорний кластер із пʼяти, які сам і заблокував; решта чотири стоять досі. Сербія Вучича санкцій проти Росії не вводила і не введе. Словаччина торгується з Брюсселем щодо санкційних списків.

Отже, за столом сидять ті, хто зброї не дасть, голосу за вступ не гарантує і від російського газу відмовляється в дуже різному темпі. Саме тому вхідний квиток сюди інший.

Україна привезла на саміт не заклики, а каталог: 90 проєктів на 10,7 мільярда доларів. Дві третини суми – енергетика: розвідка газових родовищ на Полтавщині, третя черга Дністровської ГАЕС, генерація в Бурштині. Далі логістика – нафтопровід Броди–Адамово, пасажирські залізничні маршрути до ЄС, транскордонний термінал. Це речі, під якими сусід може підписатися, не платячи вдома політичної ціни.

Угорському виборцю не треба пояснювати, навіщо його країна бере участь у прокладанні колії. Зеленський формулює це прямо: Карпати мають стати одним із двигунів економічного зростання та експорту енергії. Україна заходить у цю розмову в ролі постачальника потужності, до якого в сусідів є практичний інтерес.

Наскільки все це поки працює, видно зі списку тих, хто приїхав. Туск, Вучич і президент Румунії Дан були особисто. Фіцо скасував візит через хворобу, Словаччину представляв держсекретар МЗС, хоча словацька бізнес-делегація доїхала і сіла в енергетичну панель.

Угорщину, Чехію й Австрію представляли не глави держав і урядів. Для установчого саміту це прийнятний результат, але рівень делегацій, а не текст декларації, показує, скільки формат важить у столицях.

Чого декларація не каже – звідки гроші. Інституції ЄС на саміті присутні, каталог проєктів існує, але 10,7 мільярда доларів лежать не в Буковелі, і чи має C8 власний механізм ухвалення рішень, поки невідомо.

Туск сказав там просту річ: карпатська ініціатива може підтримати рух України до ЄС. У цьому й полягає розрахунок. Інституційний шлях у Брюсселі раз у раз впирається в чуже вето, і поки він стоїть, Київ добудовує паралельну колію – буквально.

Кожен спільний термінал, кожна лінія електропередачі й кожен кілометр колії створюють у сусідній країні групу людей, яка заробляє на українській інтеграції. Такі групи тиснуть на власні уряди сильніше за будь-яку декларацію солідарності.

Це повільно і зовсім не героїчно. Але вето знімають інтересами, і C8 – спроба виростити ці інтереси там, де симпатій до нас більше не стане.