Роботи замість піхоти: Третій корпус десантував НРК у тил окупантів на Донеччині

Третій армійський корпус повідомив, що під час другого етапу наступальної операції "Вівальді" НРК-камікадзе доставили на понад 10 кілометрів у тил російських військ. За словами командира корпусу Андрія Білецького, українські військові провели таку операцію першими у світі.

Роботи зайшли туди, де ризикувала б піхота

Ідея застосування НРК у цьому випадку відрізняється від звичного використання наземних роботів на передовій. Зазвичай роботизована платформа повинна самостійно дістатися до району виконання завдання. Це означає, що їй доводиться долати певну відстань під вогневим впливом противника, а оператору потрібно підтримувати з нею зв'язок.

Під час операції "Вівальді" українські військові використали інший підхід. Наземні роботи доставили до району бойового застосування повітрям. Для цього залучили важкі дрони-бомбери, які здатні переносити значне корисне навантаження.

Таким чином НРК фактично стали ще одним елементом багаторівневої безпілотної системи. Повітряна платформа доставляє наземного робота, після чого той може виконувати завдання вже на поверхні. У Третьому корпусі пояснили таку тактику прагненням максимально зменшити ризик для особового складу.

"Війни виграє піхота, але ми бережемо свою піхоту, тому до ворога спочатку йдуть роботи", – пояснили у корпусі.

Що означає десантування НРК

Ключова перевага такого підходу полягає у скороченні маршруту наземного робота. Якщо НРК потрібно подолати кілька кілометрів по відкритій місцевості, він стає залежним від мін, артилерії, FPV-дронів та інших засобів ураження. Крім того, його рух можна виявити за допомогою розвідки.

Повітряне доставлення дозволяє перенести платформу ближче до району виконання завдання. У випадку операції "Вівальді" йдеться про понад 10 кілометрів у тилу російських військ.

Це особливо важливо під час наступальних операцій, коли потрібно одночасно тиснути на передній край і створювати проблеми для противника в його тиловій зоні. Саме тому НРК дедалі частіше розглядаються не лише як засоби логістики чи евакуації, а і як бойовий інструмент.

"Вівальді" на півночі Донеччини

Операція, під час якої застосували десантування НРК, відбувається на півночі Донецької області. 15 вересня Третій корпус повідомив про перші результати наступу. Українські військові звільнили Середнє, Шандриголове та Дерилове, а також зачистили Коровій Яр, Олександрівку, Новоселівку, Ярову та Дробишеве.

Про деталі другого етапу операції "Вівальді" Military 24 вже розповідав у матеріалі про десантування наземних роботів під час наступу на півночі Донеччини. Там же йшлося про обхідні маневри та застосування РЕБ і ППО для того, щоб ускладнити російській стороні розвідку українського наступу.

Загалом, за даними Третього корпусу, Сили оборони повернули під український контроль 125 квадратних кілометрів території, з яких 50 квадратних кілометрів були деокуповані.

Шандриголове має окреме значення для цієї ділянки фронту. За словами Андрія Білецького, населений пункт є критичною точкою для обох сторін.

Тому використання роботизованих систем у такій операції має не лише технологічний, а й тактичний сенс. НРК можуть виконувати найбільш небезпечну частину завдання там, де застосування піхоти на першому етапі створювало б додаткові ризики.

НРК уже виконують бойові завдання

Застосування роботів у "Вівальді" – це не поодинокий експеримент. Military 24 раніше розповідав про бойовий НРК, який протягом 45 днів утримував позицію. За словами СЕО компанії DEVDROID Юрія Поріцького, робот виїжджав на позицію, працював по російській піхоті, повертався для перезаряджання і знову вирушав у бій.

Цей випадок показує, як НРК можуть використовуватися не лише для одноразового удару, а й для тривалої роботи на небезпечній ділянці. За словами Поріцького, перший запит на встановлення бойового модуля на гусеничну платформу надійшов саме від Третього армійського корпусу.

Є й інші приклади розвитку цієї технології. Зокрема, Military 24 писав про український НРК Droid TW 7.62, який знищував російські дрони-"ждуни" та військових.

Десантування роботів із повітря стало ще одним кроком у розвитку тактики застосування НРК українськими військовими. Раніше українські військові вже експериментували з доставленням наземних роботів іншими безпілотними платформами.

Під час тієї операції, про яку розповідав Military 24, НРК доставили до Кінбурнської коси безпілотним плотом, після чого робот використали для виконання бойового завдання.

На самій платформі також застосували дистанційно керований бойовий модуль. Раніше Military 24 детально показував, як модуль Wolly 7.62 встановили та застосували на Кінбурнській косі.

Тепер до морської доставки додався повітряний спосіб. Це поступово змінює саме уявлення про НРК на полі бою. Робот уже не обов'язково повинен самостійно долати всю відстань до цілі. Його можна доставити морем, повітрям або іншою безпілотною платформою, а вже після цього використовувати за призначенням.

Від окремого робота до безпілотної системи

Найцікавіше в цій історії навіть не сам факт використання НРК-камікадзе. Важливішим є те, що українські військові поєднали кілька різних безпілотних технологій в одну бойову систему. Бомбер доставляє наземного робота, РЕБ ускладнює роботу ворожої розвідки, а сам НРК після висадки може діяти без безпосередньої присутності українського військового поблизу.

Це відповідає ширшому процесу розвитку НРК в Україні. Наземні роботи поступово беруть на себе логістичні, евакуаційні, розвідувальні та бойові завдання, а їхнє застосування на фронті масштабується.

Такий підхід дозволяє рознести ризики між різними платформами й залишити людину якомога далі від найбільш небезпечної ділянки.

У перспективі НРК може стати не просто окремою бойовою машиною, а корисним навантаженням для іншого безпілотника. Один апарат доставляє робота, інший забезпечує розвідку, ще один допомагає прикрити район його роботи, а оператори координують усю систему з безпечнішої відстані.

Операція "Вівальді" показала один із таких варіантів на практиці. Якщо ця тактика отримає подальший розвиток, на фронті дедалі частіше можна буде побачити не окремі роботизовані платформи, а цілі групи взаємопов'язаних безпілотних систем.