Несподіваний конфлікт: Сеул звинувачує Україну в порушенні конфіденційності щодо полонених КНДР

Історія почалася в січні 2025 року, коли українські військові взяли в полон двох північнокорейських військовослужбовців у Курській області. Ці солдати перебували у складі північнокорейського контингенту, що брав участь у бойових діях на боці Москви. Обидва полонені отримали поранення та перебували під вартою СБУ, де їм надали медичну допомогу.

Один з військових під час допиту розповів, що, за його інформацією, мав їхати до Росії нібито на навчання. Пізніше розвідка Південної Кореї підтвердила факт захоплення двох громадян КНДР. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга уточнив, що полонені були військовослужбовцями регулярної армії КНДР, а не найманцями. Згодом обидва солдати висловили бажання не повертатися до Північної Кореї, а поїхати до Південної Кореї, і Сеул виявив готовність їх прийняти.

Передача відбулася, але публічно про це стало відомо з виступу Президента України Володимира Зеленського на Генеральній асамблеї ООН 23 вересня. Він повідомив, що двох військовополонених з КНДР відправили до Південної Кореї, згадавши також обставини захоплення одного з них, який намагався накласти на себе руки в полоні. «Ось так виховують людей у Північній Кореї», – зауважив Зеленський.

Ця публічна заява викликала бурхливу реакцію в Сеулі. Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон, як повідомляють у The Korea Times, заявив, що Україна порушила домовленість про нерозголошення. За його словами, репатріація північнокорейських полонених є надзвичайно делікатним питанням, яке має серйозні наслідки для дипломатії, національної безпеки та ситуації на Корейському півострові. Він підкреслив, що розкривати цю інформацію було недоцільно через можливі ризики для самих військовополонених та їхніх родин у Північній Кореї.

Лі Чже Мьон не лише висловив претензії щодо угоди, але й різко розкритикував Зеленського, звинувативши його у «гучних заявах на весь світ, аби приписати собі заслуги». Він наголосив на неприпустимості такої безвідповідальності, коли йдеться про людські життя та національну безпеку. Водночас представник адміністрації президента Південної Кореї повідомив, що Сеул заздалегідь знав про намір Зеленського розповісти про передачу, але українська сторона не уточнила, як саме буде представлена ця інформація.

У Києві, однак, рішуче заперечують існування будь-яких домовленостей про нерозголошення. Радник Президента України з комунікацій Дмитро Литвин заявив, що «такої домовленості не було, це неправда». Він додав, що приховувати інформацію про долю полонених було б неправильно. Цю позицію підтвердили в Офісі президента, зазначивши, що публічно оголосили лише про сам факт передачі, без розкриття чутливих деталей процесу, оскільки питання військовополонених є важливим для українського суспільства.

Скандал між Україною та Південною Кореєю щодо полонених КНДР виник на тлі ширшого контексту участі північнокорейських військових у війні на боці Росії. Цей випадок підкреслює складність міжнародних відносин та взаємодії між країнами, особливо коли йдеться про делікатні питання, що стосуються громадян третіх країн та їхньої безпеки. Інформація, що полонені перебували в Курській області, вказує на участь північнокорейських контингентів у бойових діях.

Заява Зеленського на Генеральній асамблеї ООН, де він також згадав про залучення Росією громадян 47 країн до війни, включаючи Гану, Непал, Таджикистан, Індію, Ємен, Кенію, Зімбабве, Кубу, Білорусь, Судан та Південну Африку, відображає ширше занепокоєння України щодо міжнародної підтримки російської агресії. Цей інцидент також демонструє чутливість питання полонених для українського суспільства, що, за словами джерела РБК-Україна в ОП, є причиною не приховувати такі факти.

«Розкривати цю інформацію було недоцільно, зважаючи на численні проблеми, які це могло спричинити, і ми домовилися про це», – написав Лі Чже Мьон у соцмережі X.

«Не було такої домовленості, це неправда. І це неправильно було би приховувати, куди діваються ті чи інші полонені», – заявив радник Президента України з комунікацій Дмитро Литвин, реагуючи на допис Оксани Тороп, медіарадниці посла України у Великій Британії.

«Не можна бути настільки жорстоким і безвідповідальним, коли йдеться про такі життєво важливі питання, як людські життя та національна безпека», – зазначив Лі Чже Мьон, згідно з повідомленням BBC.

Цей дипломатичний казус знову підкреслює делікатність та численні виклики, які постають перед Україною в умовах повномасштабної війни, особливо в контексті міжнародних відносин та дотримання домовленостей. Він також висвітлює різні підходи до публічності інформації та захисту національних інтересів, демонструючи, як навіть благородні наміри можуть призвести до несподіваних дипломатичних ускладнень.