Рубіо і Лавров зустрілися у Нью-Йорку. Чому з’явилися два різні звіти?

Рубіо і Лавров провели в Нью-Йорку одну зустріч. Звіти після неї описують дві різні.

Рубіо вийшов до журналістів і сказав, що обидві країни, Україна й Росія, висловили інтерес до обмеженого припинення вогню: енергетика і зерно. Додав чесне застереження: війну це не зупинить, і домовитися буде нелегко.

Російське МЗС про ту саму розмову написало інакше. Перемирʼя там немає зовсім. Є Перська затока, Закавказзя, Латинська Америка, звична скарга на «київський режим» і дві практичні речі: якнайшвидше налагодити відносини з Америкою і повернути конфісковану в США російську власність.

Спростувати Рубіо нескладно. Того ж дня Лавров на Радбезі ООН пояснив, що воювати під час переговорів Росія не припинить, а паузи, мовляв, потрібні європейцям, щоб Київ перепочив і знову озброївся. Пєскова спитали, чи розмови про енергетичне перемирʼя – лише риторика. «Абсолютно», – відповів він.

Але Рубіо, найімовірніше, не помиляється. Він чує іншу половину речення. Інтерес у Москви справді є – до розмови зі США. Енергетична пауза для Кремля – привід сидіти з американцями за одним столом, поки говорять про інше.

Коли Пєсков назвав ідею «дуже хорошою», він одразу додав умови: безпечне судноплавство для танкерів і зняття санкцій. І пояснив, навіщо Росії це взагалі: наситити внутрішній ринок пальним. Тобто інтерес є, до власного бензину.

Паралельно до Нью-Йорка, за даними Reuters, прилетів Дмитрієв, на зустріч із Віткоффом і Кушнером. Порядок денний, за словами джерела агенції: економічна співпраця, енергетика, Україна. Саме в такій послідовності.

Про тристоронню зустріч щодо енергетичного перемирʼя писали українські медіа, але в Офісі президента її не підтвердили: делегація вже летіла додому. Чи дійде в розмовах Дмитрієва справа до українського пункту, з відкритих даних не видно.

Позиція Києва на цьому тлі найпростіша. Зеленський в інтервʼю Axios назвав три речі, яких хочуть США: енергетичне перемирʼя, відновлення зернового коридору, тристоронню зустріч. На всі три відповів «так», додавши: будь-яка країна, будь-який формат.

Технічні переговори американці пропонують почати в Абу-Дабі. Коли одна сторона погоджується на все, а друга називає ідею риторикою, «зацікавленість обох» звучить радше як побажання.

Для нас тут головний ризик не в тому, що Москва скаже «ні». Вона вже сказала. Ризик у тому, що Вашингтон і далі записуватиме її інтерес до двосторонніх справ як інтерес до миру.

Поки триває такий «процес», закон Грема з митами для покупців російської нафти лежить у шухляді. Україні вигідно, щоб у Вашингтоні частіше читали не власні звіти, а російські.