Прихована держава РФ: як Росія змінює життя українців на окупованих землях

На окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей російські інституції послідовно витісняють українські, перекроюючи щоденне життя людей. Мета Москви — зробити збереження українського громадянського життя надзвичайно складним, а скасування російської влади — майже неможливим.

З 2014 року Крим слугував полігоном для такої політики, де російське громадянство швидко стало обов'язковою умовою для доступу до роботи та базових послуг. З територіями, захопленими після 2022 року, ситуація складніша через значні промислові активи та велику кількість людей, які вважають себе українцями.

Попри це, Росія поступово вибудовує довговічну систему: російські федеральні суди претендують на юрисдикцію, а владу мають податкові, міграційні, силові та військові структури РФ. Вже 2025 року окупаційні адміністрації підключили до системи моніторингу, яка дозволяє в реальному часі відстежувати будівництво, бюджети та виконання вказівок.

Без російського паспорта люди не можуть отримати пенсію, соціальні виплати, працевлаштуватися чи вступити на навчання. Навіть для отримання SIM-картки місцевих мобільних операторів потрібні російські документи. Чоловіків віком від 18 до 65 років російське громадянство примушує до військового обліку, що може призвести до мобілізації проти власної країни. З лютого 2022-го до кінця 2025 року, за даними ООН, близько 50 тисяч українців були примусово мобілізовані до російської армії.

Паралельно Росія конфіскує майно українців. Будинки тих, хто виїхав, визнаються безхазяйними або незареєстрованими, що відкриває шлях до конфіскації. З 2024 року окупанти конфіскували або намітили до конфіскації щонайменше 34 тисячі об'єктів нерухомості. Частина цього житла вже передається росіянам, яких заохочують до переїзду, щоб до 2045 року довести кількість росіян на цих територіях до мільйона. Цього року окупаційна влада також почала роздавати українську землю, насамперед військовим та контрактникам РФ.

На окупованих територіях проживає близько 1,6 мільйона українських дітей, і їхнє ідеологічне виховання стало пріоритетом для Росії. Мета – русифікувати їх та виховати майбутніх військових. Школи вчать ворожості до України та Заходу, прославляють російські символи, а викладання українською заборонено. Дітей навчають поводитися зі зброєю, керувати дронами та надавати тактичну медичну допомогу. Для дитини в окупації чотири роки – достатньо, щоб змінити ідентичність, вивчити або забути мову та визначити плани на життя.

Цей процес створення «прихованої держави всередині України», як зазначають The Atlantic, створює для Кремля основу для закріплення окупації. Для України ж її існування означатиме додаткові труднощі з відновленням державних інституцій, поверненням майна та реінтеграцією людей навіть у разі повернення контролю над територіями.

Окрім цього, Москва обмежує український інформаційний простір: блокує незалежні медіа, обмежує месенджери та переводить зв'язок на мережі під російським контролем. За даними Управління верховного комісара ООН з прав людини, з лютого 2022 року до серпня 2025 року окупаційні сили затримали близько 15 тисяч цивільних, хоча реальна кількість може бути значно більшою.

Хлопець з Херсонщини, який був змушений отримати російський паспорт, розповів: «Мені приставили пістолет до голови».

Оксана, доглядальниця з Херсонщини, яка виїхала з окупації разом із сім’єю, коли на її синів почали тиснути, щоб ті пішли в російську військову систему, зазначає: «На першому місці — військова підготовка. На другому — пропаганда. Ще з садочка їх починають вчити марширувати».

Російська індоктринація та примус можуть стати проблемою безпеки, яка переживе будь-яке перемир'я. Кожен рік існування цих інституцій ускладнює Україні відновлення суверенітету, возз'єднання родин, повернення майна та шанс дати молоді відчуття приналежності.