Тисячі квадратних кілометрів: як Росія «просувається» лише на картах

Історія починається на початку 2026 року, коли Молен, використовуючи інструмент M0nstas, взявся за скрупульозну роботу: звірку російських офіційних мап із реальністю на місцях. Його мета була проста – зрозуміти справжні масштаби російського просування в Україні, а не ті, що їх малювала пропаганда.

Клеман Молен, відомий своєю аналітичною роботою, порівняв дані з карти DeepState та державного інформагентства «РИА Новости». У січні різниця між заявленими територіями та фактичним контролем становила від 1 до 1,9 тис. км². Це був лише початок його відкриттів.

До вересня ситуація значно погіршилася. За розрахунками Молена, розбіжність між російськими заявами та дійсністю зросла до 3,5–4,8 тис. км². Аналітик зробив висновок, що цього року Росія просувалася так само, як і торік, «але лише на картах».

Найбільші розбіжності були виявлені на п'яти ключових ділянках фронту. На Лиманському напрямку російські карти продовжували показувати Святогірськ під контролем РФ, хоча реальна лінія фронту пролягала приблизно за 30 км на схід. Також Москва заявляла про контроль над Лиманом, що не відповідало дійсності.

На Вовчанському напрямку російські карти позначали оточення великої ділянки, а лінія фронту була випереджена на 20 км. Жодної свіжої геолокації, яка б підтверджувала це оточення, Молен не виявив. Аналогічна ситуація була на Куп'янському напрямку, де місто було показано підконтрольним РФ через рік після заяви Путіна про його взяття.

На Донбасі карти РФ демонстрували контроль над Костянтинівкою та Добропіллям, а також перебування на захід від Краматорська, на 18 км попереду позицій ЗСУ. Однак відео щодня показували українських військових у північній частині Костянтинівки, а заява про оточення Добропілля була далекою від правди. Запорізький напрямок також мав схожі розбіжності: російська лінія майже всюди випереджала українську на 16 км, а частину Оріхова було позначено як оточену й контрольовану росіянами.

Ці дані Молена підтверджують інші джерела. 7 вересня командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький записав відео з центру Святогірська, заявивши, що 60-та механізована бригада повністю контролює місто. За вісім днів корпус повідомив про контрнаступальні дії: в рамках операції «Вівальді» ЗСУ зачистили від російської інфільтрації близько 75 км² та деокупували ще понад 10 км².

Щодо Оріхова, військовий аналітик Костянтин Машовець зазначив, що невеликі російські піхотні групи дійсно проникли до міста. Проте українські підрозділи заблокували та ізолювали їх, і спроби розвинути успіх протягом двох тижнів не принесли відчутних результатів. Водночас, за даними Генштабу на 20 вересня, росіяни не припиняли натиску, здійснюючи найбільше атак на Костянтинівському (25) і Покровському (21) напрямках, зокрема в бік Добропілля.

У своєму дописі в X Клеман Молен підсумував: цього року Росія просувалася так само, як і торік, «але лише на картах».

Причини таких розбіжностей Молен бачить у трьох можливих поясненнях: пропаганда для внутрішньої аудиторії, прагнення показати світові безперервне просування російської армії або ж щира переконаність у контролі над позначеними територіями. Однак незалежного підтвердження цифр, наведених аналітиком, «Главком» не має.