Неочікуваний поворот: Південна Корея прийняла полонених солдатів КНДР

На полях боїв у Курській області України, де лютувала війна, двоє молодих північнокорейських солдатів, 21-річний Пек та 26-річний Рі, опинилися в полоні українських військових. Вони, як і тисячі інших, були втягнуті в конфлікт, який не був їхнім власним, воюючи на боці Росії. Цей момент став початком їхньої непередбачуваної подорожі.

Після захоплення, українська сторона опинилася перед делікатним вибором, який міг би мати значні дипломатичні наслідки. Передача військовополонених з КНДР до Південної Кореї стала результатом багатоканальних переговорів. Київ, як розповіли у Південній Кореї, навіть просив зберегти інформацію про передачу в таємниці, побоюючись внутрішньої критики через відмову від можливості обміну на українських полонених.

Зрештою, Південна Корея погодилася прийняти солдатів, зважаючи на їхнє бажання переїхати саме туди та потенційні ризики, з якими вони могли б зіткнутися на батьківщині. Цей крок, хоча і відповідає гуманітарним нормам, одразу ж викликав хвилю дискусій, адже міжнародне право вимагає репатріації військовополонених після завершення боїв, але водночас забороняє примусове повернення осіб туди, де їм загрожують тортури та переслідування.

Опинившись у Південній Кореї, солдати зіткнулися з новим етапом – допитами та перевірками на безпеку, що, за оцінками Національної розвідувальної служби, може тривати до 90 днів. Цей процес покликаний оцінити їхні особи, обставини виїзду та можливі ризики. З огляду на те, що військові служили у спецпідрозділах КНДР, вони володіють цінною інформацією про підготовку та потенціал пхеньянських сил у війні, що може подовжити термін розслідування.

Проте ситуація ускладнилася, коли Президент України Володимир Зеленський під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН публічно згадав про передачу цих військових. Цей анонс викликав жаль у президента Південної Кореї Лі Чже Міона та його адміністрації, які заявили про порушення угоди щодо нерозголошення інформації, спрямованої на захист солдатів від небезпеки. Пізніше в офісі президента України заперечили існування такої угоди, що додало напруги у дипломатичні відносини.

Наразі двоє північнокорейських солдатів продовжують перебувати під тимчасовим захистом у Південній Кореї, їхня доля вирішуватиметься згідно з чинним законодавством та наявною практикою щодо перебіжчиків з КНДР. Їхня історія стала не лише прикладом складності сучасних конфліктів, а й каталізатором для обговорення тонких граней міжнародного права та гуманітарних принципів.

Це питання військовополонених стало однією з небагатьох тем у діалозі між Києвом і Сеулом, адже Південна Корея, незважаючи на партнерські відносини з Україною, дотримується обережної позиції щодо надання летального озброєння. Експертка зі Східної Азії Наталія Бутирська підкреслює, що така обережність обумовлена прагненням Сеула зберегти баланс у відносинах з Москвою.

Міжнародне право у цьому випадку виступає на перетині різних трактувань. Хоча Женевська конвенція передбачає репатріацію, норми гуманітарного права та права у сфері прав людини дозволяють перевести військовополонених до третьої країни на їхній вибір, якщо повернення додому може загрожувати тортурами або переслідуванням. Це створює прецедент для подібних ситуацій у майбутньому, підкреслюючи важливість індивідуального підходу до кожного полоненого.

Науковий співробітник Інституту Седжон Пітер Уорд наголосив: «Норми гуманітарного права та права у сфері прав людини дозволяють перевести цих військовополонених до третьої країни на їхній вибір, якщо ця країна погодиться їх прийняти».

Історія північнокорейських солдатів є яскравим нагадуванням про те, що війна має далекосяжні наслідки, які виходять за межі полів битв, впливаючи на долі окремих людей та міжнародну дипломатію. Їхня подальша доля стане індикатором того, як світ адаптується до нових викликів, пов'язаних з гібридними конфліктами та захистом прав людини в умовах геополітичної напруженості.