Путін повторює фатальну помилку Брежнєва: чи загрожує Росії розпад СРСР?

Наприкінці серпня до Кремля завітав директор ЦРУ Джон Реткліфф з несподіваним візитом. Він прагнув попередити російське керівництво про ризики можливої конфронтації із Західним Альянсом. Цей візит відбувся на тлі зростання занепокоєння щодо намірів Путіна стосовно НАТО, адже попередження про російську агресію лунають від європейських розвідок та лідерів, включаючи міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського, який заявив, що Москва «готує щось велике».

Путін, незважаючи на численні невдачі в Україні, демонструє прагнення до ширшої війни в Європі. Підтвердженням цього є повідомлення про те, що Москва планує збільшити військові витрати у 2027 році на 27%. Західні лідери вважають, що це лише підтверджує побоювання щодо його кінцевої мети — спровокувати ширший конфлікт із НАТО.

Рішення збільшити оборонні витрати до 154 мільярдів фунтів стерлінгів, що становить понад 7% ВВП, викликає аналогії з «афганською пасткою», яка стала фатальною для СРСР. За прогнозами, 35% всього бюджету Кремля буде витрачено на війну, яка, за початковими розрахунками, мала тривати кілька тижнів. Українські атаки на енергетичну інфраструктуру та західні санкції продовжують негативно впливати на економіку Росії, спричиняючи скорочення доходів домогосподарств та падіння державних витрат на охорону здоров'я та освіту.

Вплив війни на російську економіку вже виявився катастрофічним. Доходи домогосподарств росіян впали, а державні витрати на життєво важливі сфери, такі як охорона здоров'я та освіта, різко скоротилися. Лише цього року деякі російські регіони скоротили витрати на охорону здоров'я більш ніж на третину. Перспектив для відновлення економічного зростання Росії небагато, оскільки західні санкції продовжують обмежувати її здатність підтримувати експорт нафти й газу на довоєнному рівні. Українські удари по енергетичній інфраструктурі мають так само згубний вплив, спричиняючи дефіцит пального у великих регіонах Росії влітку.

У цій ситуації рішення Путіна спрямувати ще більше ресурсів країни на підтримку воєнної машини розглядається як відчайдушна авантюра, яка може призвести до краху його деспотичного режиму. Повторення помилок, які призвели до розпаду СРСР, стає протверезним нагадуванням про потенційні пастки, з якими зіткнеться Путін.

Наразі Росія стоїть на порозі серйозних економічних та політичних випробувань, її майбутнє, як і колись Радянського Союзу, залежить від здатності Путіна усвідомити масштаби наслідків своїх дій.

Стрімке зростання радянських витрат на оборону, починаючи з часів Брежнєва у 1960-х роках, посилене катастрофічним військовим втручанням Москви в Афганістані у 1979–1989 роках, стало одним із ключових чинників, які зрештою призвели до розпаду радянського блоку. The Telegraph зауважує, що війна в Україні коштує Кремлю так само дорого, як і невдала афганська авантюра для Радянського Союзу.

Окрім величезних економічних диспропорцій, включаючи дефіцит споживчих товарів, це призвело до появи потужних груп із власними інтересами та колосальної неефективності військово-промислового комплексу. У контексті попередження Реткліффа, рішення Путіна перенаправити дефіцитні ресурси на збільшення оборонного бюджету видається суперечливим, особливо з огляду на те, що це було оголошено після зустрічі його спеціального представника Кирила Дмитрієва з американськими посадовцями для переговорів про завершення війни в Україні.

Директор ЦРУ Джон Реткліфф прямо заявив своїм співрозмовникам у Кремлі, що «Росія програє війну», і нагадав їм, що нинішній плачевний стан російської економіки свідчить про ризик краху країни за радянським зразком. У наступному звіті ЦРУ про зустріч, поширеному серед західних розвідувальних агентств, говорилося, що Реткліфф дійшов висновку, що російська економіка «упаде, як це сталося в СРСР наприкінці холодної війни».

Повторюючи помилки своїх радянських попередників, які збільшили витрати на оборону до неприйнятного рівня, Володимир Путін ризикує зіткнутися з тією ж долею. Ця авантюра, що може обернутися крахом, підкреслює циклічність історії, де надмірні амбіції та нехтування економічними реаліями знову призводять до неминучого розпаду.