"Свята Покровонько, покрий мою головоньку": як українські дівчата ворожили на судженого

Свято Покрова Пресвятої Богородиці здавна було пов’язане з одруженням, адже саме від цього свята в традиційному календарі починався осінній весільний період. Тож незаміжні дівчата зверталися до Богородиці з проханням послати їм добру пару.

Українські етнографи наводять записи з українських традицій, де дівчата вранці йшли до церкви та просили Богородицю про судженого. В одному з варіантів вони зверталися: "Свята Покрово, покрий мені голову. Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув". Або ще був вислів: "Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою".

Суджений мав прийти уві сні

На Покрову дівчата намагалися побачити майбутнього нареченого уві сні. Для цього ввечері вони їли щось солоне, а потім зверталися до Покрови з проханням прислати судженого з водою, щоб він дав напитися.

Існували також інші варіанти такого ворожіння. Під подушку, наприклад, клали гребінець й просили судженого прийти уві сні та розчесати волосся. Вранці дівчата мали згадати, яким був суджений. Якщо він не наснився, то вважалося, що цього року дівчина не вийде заміж.

Як дівчата ворожили у давнину на судженого / Magnific

Обряд з дверима

У деяких українських місцевостях на Покрову дівочі надії на заміжжя буквально "відчиняли" – разом із дверима власної хати. Вранці мати з донькою навстіж відчиняли двері хати та ворота, промовляючи, що роблять це "аби свати заходили".

На Полтавщині та в інших місцевостях центральної України був пов’язаний із цим ще один звичай: мати з донькою діставали з комори підготовлені для майбутнього весілля рушники та перебирали їх, примовляючи: "На рушнику стати, рушником сватів пов’язати".

Ворожіння "Що потрапить до рук"

Були й більш загадкові способи дізнатися, яким може бути майбутній чоловік. В одному з описів покровських ворожінь дівчина готувала пшеничну кашу, а ввечері відходила на певну відстань від воріт і висипала трохи каші на землю.

Після цього вона намагалася навмання щось узяти із землі. Те, що першим потрапляло до рук, мало символічно підказати, ким буде її майбутній чоловік: земля означала хлібороба, тріска або паличка – теслю, а папірець – людину, пов’язану з грамотою, тобто книжника.

На Покрову також уважно слідкували за погодою, щоб за певними прикметами дізнатися, якою буде зима.