До Дня учителя: харчування передусім і на роботу під «шахедами» - проблеми освітян у вересні

Цього року в багатьох гімназіях та ліцеях не планують урочистостей на День учителя. Кажуть: дай Боже в спокої завершити черговий робочий тиждень, дай Боже, щоби жовтень був не тяжчий за вересень, хоч на те мало сподівань. Початок 2026/2027 навчального року став для шкільних педагогів суцільним викликом і випробуванням на міцність. Які основні перешкоди доводиться долати в реаліях сьогодення - у матеріалі Коротко про.

Ота злополучна морквина

Першим серйозним випробуванням стали безоплатні гарячі обіди для школярів, які запровадили за державні субвенції. Якщо в минулі роки такі обіди готували переважно для початкової школи та пільгових категорій учнів, то з 1 вересня ними охопили всіх - від 1-го до 10-го класів. З перших же днів гуманітарна кампанія почала давати збої.

Непотерта морква на сиротливому шматку хліба в чернівецькому ліцеї – може, й смачно та корисно, але виглядає не дуже. Фото: facebook.com/oliynyk.vitali

Все почалося з сирої морквини на «голому» шматку хліба, до якого додавався кубик запіканки. З гарячого був чай, трапеза завершувалася кількома сливами.  Це фото шкільного обіду в одному з ліцеїв у Чернівцях поширив військовий Віталій Олійник, і мережа вибухнула. «У в’язницях готують краще», - поширювалися обурені коментарі. І хоч помірковані громадяни зазначали, що харчовий баланс загалом дотримано, світлина викликала не тільки громадський осуд, а й переполох серед чиновників - від облдержадміністрації до апарату самого прем’єра Сергія Корецького. По всій країні були оголошені перевірки шкільного харчування, а за фактом тої морквини навіть порушена кримінальна справа щодо недотримання санітарних норм.

Виправдання адміністрації ліцею, що овоч не встигли потерти через велику кількість їдоків, потонули в дискусіях, чи повинна школа взагалі перейматися харчуванням і як це правильно має бути. Половина батьків виступали за те, щоби 60 гривень, виділені на учнівський ніс, віддавали у сім’ю, бо мама краще знає, що дати дитині. Половина відстоювала шкільні перекуси як надію, що діти не полюватимуть за хот-догами. Половина з цих половин скаржилася на «убогість» меню, інша половина лаяла батьків, які не привчили дітей до простої здорової їжі. І це не тільки на словах: Міносвіти оприлюднило контакти для відгуків про якість шкільного харчування.

Буває й гірше. Ось як на фото з одного житомирського ліцею. Фото: facebook.com/toma.koval.522993

Саме навчання відійшло на другий план. Школи зобов’язали публічно звітувати про виконання державної програми, фейсбук заряснів котлетами, макаронами, гречкою, половинками бананів. Директори жалілися, що перетворилися на керівників «харчувально-навчальних» закладів. Вчителі обурювалися, що змушені зриватися з уроків, аби накривати столи в кілька змін чи носити їжу в укриття, а ще й припрошувати дітей, щоб вони жували, і залагоджувати батьківські претензії.

«А в школі, бачте, трагедія. Усім однаковий обід дають. Уявляєте? І Петрику, і Васильку, і Марічці – однакова котлета. Ніякої поваги до індивідуальності. Один хоче піцу без цибулі, другий – суші без риби, третій – гамбургер без котлети, четвертий узагалі нічого не хоче, але щоб було смачно. А найбільше шкода вчителів. Колись учитель мав навчити дитину читати, писати, рахувати. Тепер він ще й офіціант, дієтолог, психолог і спеціаліст із переговорів», - іронічно змалював ситуацію директор ліцею на Рівненщині, поет і гуморист Василь Титечко.

- Програму можна гарно написати на папері і виділити гроші. Але коли доходить до закладу, де вона має реалізуватися, починаються реалії: комусь бракує кухарів, комусь - обладнання, а комусь всього до купи ще й коштів. У кожній школі своя унікальна ситуація. Хто отримав дотації із місцевих бюджетів або має підтримку з боку спонсорів, там і продукти нормальні закуплені, і кейтеринг можна замовити. Хто не отримав - той викручується в межах 60 гривень на учня і двома - це в оптимальному разі - працівниками їдальні, - підсумовує юрист громадської організації «Батьки SOS» Роман Бондаренко. - За все, що відбувається в школі, відповідає директор, але не завжди його вина в тому, що в тарілках у дітей.

Зараз емоції трохи стихають, але перевірки шкільних харчоблоків тривають, до 16 жовтня Державна служба якості освіти проводить опитування родин щодо якості продуктів та меню. За проміжними результатами 80,8% батьків повідомили, що їхні діти регулярно харчуються у школі, ще 14,9% - харчуються іноді. Втім, коментарі в соцмережах і фото свідчать про велику кількість відходів, які просто йдуть на смітник.

- Треба годувати тих дітей, які мають в цьому потребу і хочуть їсти. Якщо дитина не хоче їсти, то не треба на неї тратити державні гроші і псувати нерви директорам, учителям і кухарям, - висловила свою думку голова Одеської обласної організації профспілки працівників освіти Любов Корнійчук.

Питань більше, ніж відповідей

До уроків під час повітряних тривог столичні школи були готові, але режиму нон-стоп загрози ніхто не очікував. 13 вересня МОН оприлюднило методичні рекомендації щодо організації навчання в умовах воєнного стану, де пріоритетом визначено безпеку учнів та педагогів.

Однозначно і за «жовтого», і за «червоного» рівня всі учасники освітнього процесу мають перебувати в укриттях - в школі чи поза школою. І саме це породило більше питань, ніж відповідей. Як бути, коли тривога з 7-ї ранку і до обіду, а в школі не передбачене дистанційне навчання? Як при дистанційному переконатися, що дитина в укритті, а не в квартирі біля вікна? Що робити батькам з дитиною, коли тривога застала дорогою у школу? Як вести урок з підвалу без інтернету або метро?

- На початку вересня кожна школа на педраді визначала формат роботи залежно від місткості укриття. Ми обрали очний, бо можемо проводити уроки за розкладом, - розповідає директор гімназії №150 Юрій Гришко. - У нас в укритті для всіх вистачає місць. Є навіть умовне розмежування по класах. Без ширм чи перегородок, бо це заборонено правилами протипожежної безпеки, але обладнані сектори з учнівськими дошками, працює вентиляція.

Директор каже, що особисто він їде в школу, незалежно від того, є тривога чи немає. Так само  вчителі. Бо батьки теж приводять дітей на уроки під час тривог.

- Батькам треба на роботу, для них велика проблема залишити дитину в безпечному місці, особливо це стосується початкової школи. А наші умови вони знають, спокійні, що ми весь час на зв’язку. Самі можуть залишитися в укритті, щоб перечекати загрозу. Якби ми проводили уроки онлайн, то не мали б певності, що дитина в цей час знаходиться в укритті.

Невеличким школам, до яких належить і гімназія №150, легше вирішувати проблеми безпеки, ніж закладам із наповненням у тисячу учнів і більше. Батьки скаржаться, що діти не можуть засвоювати науку у підвалах, де через велику скупченість стоїть задуха, із меблів тільки лавочки і вчителі змушені перекрикувати один одного.

Ще більша проблема у шкіл, де немає підвалів, які б відповідали умовам сховищ. Наголос все одно робиться на очному навчанні, вчитель має вести підопічних до найближчого прихистку, а діти є діти, особливо підлітки. Як тільки вивели за двері школи, частина розбігається.

Суцільна непевність і щодо прав вчителів. «У моєму випадку директор вимагає, щоб я під час повітряної тривоги покинув безпечне місце, сів у транспорт і прямував до ліцею, щоб особисто перебувати там. Саме так було сьогодні. Я почав рух до ліцею, коли над головою працювала ППО та збивали «шахеди». Але в певний момент зупинився і повернувся до безпечного місця, тому що здоровий глузд переміг бюрократію», - написав Артем Перевозник із Крюківщинського ліцею «Лідер». І протилежна ситуація:  «Я класний керівник. Починається тривога до уроків. Пишу батькам і учням, що вони вдома і чекають на відбій. Ніяких уроків. Навіть дистанційних», - поділилися Ірина Маруна з Чернівців.

Про що нова петиція

- На превеликий жаль, ні уряд, ні ДСНС не розробили єдиного алгоритму щодо роботи шкільних закладів в умовах тривалих повітряних тривог, - каже юрист і психолог Лілія Орел. - Є лист Міністерства освіти, він розлогий, але, по суті, нічого не врегулював. Все покладено на заклади освіти з розрахунком на їх автономію. За фактом школярі нормально не навчаються, вчителі через тривоги не можуть дійти до роботи, і справді є такі школи, де від них вимагають, щоб за будь-яких обставин були на робочому місці, бо батьки приводять дітей.

Більше того, ці тривоги можуть вимушено подовжувати робочий день учителя.

- Якщо уроки закінчилися, але немає відбою і батьки не приходять, вчитель не має права відпускати дітей з укриття. А віддавати чи не віддавати дитину батькам - це питання теж не врегульоване. Якщо станеться щось трагічне, освітянина можуть визнати винуватим, - зазначає експерт.

Ще до початку навчального року у батьківських та освітянських спільнотах обговорювали потребу повернутися до дистанційного навчання. Принаймні в регіонах, де підвищена загроза ракетно-дронових атак. Це питання порушується і зараз. 26 вересня на сайті Кабінету міністрів зареєстрували петицію з вимогою перевести заклади загальної середньої освіти на дистанційну форму навчання або офіційно гарантувати батькам безумовне право обирати такий формат для своїх дітей. Подібний документ ще у вересні був оприлюднений на сайті КМДА.

За словами Лілії Орел, проти зміни формату не заперечують і вчителі.

- Принаймні ті, з ким я спілкуюся, не проти перейти на дистанційне, якщо буде бажання батьків. Дистанційне навчання підтримують здебільшого родини учнів середньої і старшої школи. Очне - батьки з початкової школи, бо там дітям потрібен «живий» учитель.

- Син повертається зі школи з головним болем через задуху в укритті та купою матеріалів, які має опанувати самостійно, - каже Катерина, мати 11-класника з Києва. - Наступного року нам здавати НМТ, і ми вже готуємо гроші на підготовку. Чомусь усім байдуже, де діти займатимуться з репетиторами, у якому підвалі чи не підвалі. Головне, щоб вони прийшли в школу і пообідали.

Води та їжі на 48 годин

Тим часом на школи чекає нове випробовування - підготовка до зими. 26 вересня Міносвіти опубліковало чергові рекомендації. Тепер - щодо забезпечення безперервного навчання в кризових ситуаціях. Школам, зокрема, рекомендовано:

• підготувати друковані навчальні матеріали на випадок відсутності електроенергії чи інтернету,
• передбачити асинхронний формат навчання (коли учні та вчителі взаємодіють із затримкою в часі),
• за потреби розглянути шестиденний навчальний тиждень або навчання у дві зміни,
• облаштувати укриття обладнанням і техзасобами для проведення занять.

Передбачено 5 рівнів реагування на блекнути залежно від їх тривалості: 

• "зелений" - до 2 годин: школа продовжує роботу з локальними обмеженнями,
• "жовтий" - від 2 до 6 годин: скорочені уроки,
• "помаранчевий" - від 6 до 24 годин: очно працюють енергонезалежні заклади, інші переходять на дистанційний або асинхронний формат,
• "червоний" - від 24 до 72 годин: навчання організовують на базі освітніх хабів та енергостійких закладів,
• понад 72 години: засновник затверджує тимчасову мережу освітніх хабів, а громада організовує закріплення учнів за ними або за школами, які продовжують працювати. Учням забезпечують консультації.

З розрахунку щонайменше на 48 годин школи мають сформувати запас питної та технічної води, харчових продуктів. Закладам з автономними котельнями рекомендовано забезпечити генератори або інші резервні джерела живлення.

«Чому директор школи має бути одночасно педагогом, кризовим менеджером, енергетиком, логістом, комендантом укриття, психологом, та ще й відповідальним за воду, продукти, тепло, генератори і стабільний зв'язок? Колись директор думав про розвиток школи. Тепер він думає, чи вистачить пального для генератора і де взяти воду на дві доби», - прокоментувала завдання директорка Наукового ліцею міжнародних відносин Університету митної справи та фінансів в Дніпрі Наталія Власова.