У ПАРЄ вшанували памʼять загиблої в російському полоні журналістки Вікторії Рощиної

1 жовтня в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) провели другий щорічний день «Перемога для Вікторії» (Victory for Viktoria) в пам'ять про українську журналістку Вікторію Рощину, яка загинула в російському полоні. Про це повідомив Укрінформ.

«Вона зробила те, що мають робити журналісти — вирушила на окуповану територію, щоб самій побачити, знайти правду і розповісти її людям. За цю віру вона заплатила життям», — сказала президентка ПАРЄ Петра Байр.

Вона також нагадала, що 6 жовтня Рощиній виповнилося б 30 років.

За словами Петри Байр, ім’я Вікторії уособлює всіх воєнних кореспондентів, місцевих репортерів, фотографів, фіксерів та редакторів, завдяки яким світ може дізнатися, що насправді відбувається під час війни.

Членкиня української делегації в ПАРЄ Євгенія Кравчук розповіла про роботу в Україні тимчасової слідчої комісії, яка розслідує злочини Росії проти українських та іноземних працівників медіа. За словами Кравчук, представлені комісії свідчення підтвердили жорстоке поводження з Рощиною в російських місцях несвободи.

«У Таганрозі її били за відмову співати російський гімн. На те, щоб поїсти й прибрати посуд, давали три хвилини. За свідченнями людей, які бачили її живою, наприкінці вона важила близько 30 кілограмів», — сказала депутатка.

Кравчук також повідомила, що Рощину не повертали Україні, оскільки її стан та розповідь одразу стали б свідченнями скоєних проти неї злочинів.

• Нацполіція розглядає версію, що обмін Вікторії Рощиної могли зупинити представники ФСБ

Вона нагадала, що в російському СІЗО в Кізелі досі утримують журналістку «РІА-Мелітополь» Анастасію Глуховську, яку російські силовики викрали у 2023 році. А мелітопольську журналістку Ірину Левченко окупаційний суд нещодавно засудив до 15 років колонії за звинуваченням у «шпигунстві».

Співзасновниця й керівниця Public Interest Journalism Lab Наталія Гуменюк під час заходу розповіла про важливість локальних журналістів у документуванні російських злочинів. За словами Гуменюк, її проєкт зібрав понад 600 свідчень про воєнні злочини, приблизно половину з яких — з тимчасово окупованих територій.

Вона повідомила, що журналіст із Каховки (Херсонська область) Олег Батурін, який провів у російському полоні вісім днів, після звільнення задокументував ще близько 50–60 свідчень. Гуменюк додала, що такі люди як Батурін є джерелом правдивої, детальної та живої інформації про війну.

На засіданні також виступила французька журналістка й спеціальна кореспондентка Le Monde Аріан Шемен, яка є авторкою книги «Війна — це власні імена» про українських письменників Володимира Вакуленка та Вікторію Амеліну, яких вбила Росія.

Учасники заходу «Перемога для Вікторії» закликали притягнути Росію до відповідальності за злочини проти журналістів, домагатися звільнення полонених медійників та підтримувати українські локальні редакції, які працюють під обстрілами та в окупації.

27 травня 2024 року стало відомо, щоРощина перебуває в ув’язненні на території Росії. Просмерть журналістки повідомили 10 жовтня 2024 року. При цьому, за інформацією ГУР, Рощина мала бути включена в один із найближчих обмінів полоненими.

Як з’ясували у спільному розслідуванні журналісти видань «Слідство.Інфо», «Ґрати» та Суспільного разом з міжнародною організацією «Репортери без кордонів»,Рощину жорстоко катували в російському полоні  — на її тілі були ножові поранення, вона важила до 30 кілограмів і не могла самостійно пересуватись. 

24 квітня 2025 року стало відомо, щотіло Вікторії Рощиної повернули в Україну наприкінці лютого 2025 року. Її особу встановили за допомогою ДНК-експертизи. Цю інформацію не розголошували, оскільки росіяни часто застосовують тактику підміни тіл і не було певності, що це саме журналістка. 

В липні були оголошені результати ще однієї експертизи, якавиявила низку тілесних ушкоджень, про які раніше не повідомлялося. Зокрема, Вікторія мала: травму шиї; переломи кісток; крововиливи у м’які тканини скроневої ділянки, правого плеча і гомілок, садно лівої стопи.

7 серпня Офіс Генпрокурора України та Нацполіція заочноповідомили про підозру начальнику Таганрозького СІЗО № 2, що в Ростовській області Росії, де утримували Рощину, у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. 

У вересні журналісти «Слідства.Інфо»зʼясували, що Вікторію Рощину незадовго до загибелі етапували до ізолятора у Пермському краї, де вона й померла 19 вересня 2024 року. Пізніше начальник цього СІЗО такожотримав підозру від українських правоохоронців.

У листопаді Рада ЄСсхвалила санкції проти високопосадовців Головного управління Федеральної служби виконання покарань РФ по Ростовській області, включно з СІЗО № 2, які причетні до катувань Рощиної.

• Вбивство Вікторії Рощиної: кілька важливих висновків, до яких дійшло слідство

• RSF оприлюднила нові свідчення про останні дні Вікторії Рощиної в російському полоні

• Квартира, яку Вікторія Рощина орендувала в Енергодарі, могла бути обладнана засобами стеження

• Проєкт «Вікторія». Історія полону та катувань, що пережила журналістка Рощина й тисячі ув'язнених Росією українців

Фото: ПАРЄ