Жінка, яка купила будинок у селі за $19 тисяч, розповідає про свою найбільшу помилку

Анна Цешковська з Миколаївщини продала міську квартиру, щоб вирощувати полуницю. Вона вирішила змінити життя, але хата в селі виявилася з прихованими вадами.

Анна Цешковська працювала ілюстраторкою й створювала патерни для міжнародного фешн-ринку. Після діагнозу лікарі попередили її, що з часом вона може осліпнути. Жінка вирішила не відкладати зміни на потім: продала міську квартиру, купила занедбану хату в селі та взялася за ягідний бізнес. Як вона живе сьогодні, – читайте у матеріалі Фокусу.

Ще до повномасштабної війни Анна купила дуже дешеву занедбану квартиру у своєму місті й власноруч відремонтувала її. Саме цю квартиру вона згодом продала, щоб профінансувати переїзд.

Будинок із великою ділянкою під майбутню справу жінка шукала цілий рік. Зрештою, вона знайшла хату за 19 тисяч доларів. Для села це висока ціна, і нині Анна визнає, що переплатила.

На перший погляд оселя здавалася доглянутою, однак новій власниці бракувало досвіду, щоб помітити приховані проблеми. Уже після переїзду з’ясувалося, що дах протікає, а система опалення несправна. Гроші, які Анна планувала вкласти в розвиток господарства, пішли на ремонт.

У відеоблозі вона говорить про це без прикрас: “Моя найбільша помилка при покупці хати в селі – це те, що при перших же тоді розбірках мені треба було не кришу ставити, а оформити повернення хати колишнім власникам”.

Спершу Анна мріяла про лавандове поле: планувала сушити квіти й виготовляти лавандову воду. Проте пробна посадка кількох кущів показала, що в неї алергія на цю рослину. Довелося переорієнтуватися на полуницю, і тут перші експерименти вдалися: саджанці прижилися.

Для швидшого розвитку господарству потрібна була теплиця, тож Анна почала шукати грантову підтримку. Вона пройшла освітню програму для жінок-фермерок з Одеської, Миколаївської, Херсонської та Запорізької областей, яка мала допомагати відновлювати економіку під час війни. Втім, бізнес-план на близько 250 тисяч гривень фінансування не отримав.

Опускати руки не стала: Анна вирішила йти своїм шляхом. Вона замовила першу партію італійських саджанців, близько 200 штук, облаштувала крапельний полив і грядки. На все це пішло приблизно 15 тисяч гривень власних заощаджень.

Нині господарство складається з двох великих 15-метрових грядок. Сезон видався збитковим через постійні дощі, проте перші 50 кг полуниці вдалося продати через блог і серед знайомих. Далі фермерка планує співпрацювати з місцевими кондитерськими та виробниками десертів.

Найбільшим своїм досягненням Анна вважає не врожай, а допомогу жінкам, які пережили окупацію, втратили бізнес або опинилися в складних життєвих обставинах.

“Навіть якщо, як у моєму випадку, очі поступово згасають через втрату зору, внутрішній вогонь і бажання робити свою справу можуть горіти ще яскравіше”, – зазначає вона.