/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2Fd9c5c28d2e12657da53bbbe6f2adcb90.jpg)
Президент підписав закон: Житло для ВПО за 1 гривню відкриває нові можливості
Після ухвалення закону «Про основні засади житлової політики» виникла правова колізія, яка значно ускладнювала передачу цілісних об'єктів нерухомості, таких як будинки та гуртожитки, в оренду юридичним особам для подальшого розселення ВПО. Ця ситуація створювала перешкоди для ефективного використання наявних ресурсів та уповільнювала надання необхідної допомоги переселенцям.
Верховна Рада 17 серпня ухвалила законопроєкт №5005-IX, спрямований на вирішення цієї проблеми. Його основна мета полягала в усуненні законодавчої невідповідності та відновленні можливості передачі державної та комунальної нерухомості в оренду за символічну плату. Це рішення стало відповіддю на нагальну потребу в упорядкуванні механізмів підтримки ВПО.
Ключовим моментом у цій історії стало підписання Президентом України Володимиром Зеленським закону №5005-IX. Згідно з інформацією, розміщеною на сайті Верховної Ради, документ з підписом глави держави повернувся до парламенту 5 жовтня. Це фактично розблокувало механізм передачі державного та комунального майна в оренду для проживання ВПО.
Закон передбачає, що цілісні об'єкти нерухомості, зокрема будинки та гуртожитки, можуть бути передані в оренду юридичним особам, установам або закладам за символічну плату в розмірі 1 гривні. Основною умовою є використання цієї нерухомості виключно для організації тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Ця ініціатива має на меті створити нові можливості для місцевих органів самоврядування та їхніх партнерів.
Очікується, що завдяки новому закону органи місцевого самоврядування зможуть активніше співпрацювати з міжнародними донорами та партнерами. Це дозволить їм реалізовувати житлові та донорські проєкти, використовуючи вже підготовлені приміщення для практичного розселення людей, які були змушені залишити свої домівки через військові дії. Документ передбачає зупинку дії частини десятої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» до 1 січня 2028 року, що забезпечує довгострокове вирішення проблеми.
Підписаний закон розширює можливості для забезпечення житлом тисяч українців, які опинилися у скрутному становищі. Повідомила пресслужба апарату Верховної Ради, що документ усуває законодавчу колізію, що створює простір для інноваційних проєктів та гуманітарних ініціатив. Раніше згадувався законопроєкт № 16096, який пропонує змінити підхід до державної підтримки ВПО, зокрема через надання коштів на оренду та житлових сертифікатів.
Питання забезпечення житлом ВПО є одним із найскладніших наслідків повномасштабної війни в Україні. Багато людей втратили не лише свої домівки, а й звичний спосіб життя, потребуючи підтримки та стабільності. Закон, що дозволяє оренду за символічну плату, є частиною комплексної стратегії держави та суспільства, спрямованої на допомогу цій вразливій категорії громадян. Раніше ZN.UA писало про те, як ВПО можуть вирішити питання житла в Україні, зокрема про оренду та купівлю житла за грантові кошти.
До ухвалення цього закону, як писав sud.ua, законопроєкт № 15579 був зареєстрований у Верховній Раді. Він став основою для Закону № 5005-IX, який усунув правові прогалини, що виникли після змін у житловій політиці. Також Кабмін розширив підтримку переселенців, подовживши нарахування грошей та відновивши виплати деяким категоріям. Народний депутат Сергій Козир раніше розповів про найслабші місця державної політики щодо переселенців.
«Документ усуває законодавчу колізію та розблоковує механізм передачі державного та комунального майна в оренду для проживання внутрішньо переміщеним особам», – зазначено у повідомленні пресслужби апарату Верховної Ради.
Прийняття цього закону є важливим кроком у напрямку забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, надаючи надію на стабільність та гідні умови життя. Це рішення відображає прагнення держави та суспільства забезпечити базові потреби тих, хто найбільше постраждав від війни, та підкреслює необхідність подальшої співпраці для вирішення масштабних гуманітарних викликів.

