Здобув Крим, але був розстріляний своїми: трагічна доля Петра Болбочана

Що відомо про трагедію Петра Болбочана – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Петро Болбочан народився в родині священника на Буковині. Він здобув військову освіту, служив у російській армії під час Першої світової війни, а після початку Української революції долучився до формування українських військових частин. Його "запорожці" швидко стали одним із найбільш боєздатних з'єднань українського війська. Вони брали участь у звільненні Києва та боях проти більшовиків на Лівобережжі й Півдні України.

Як Болбочан здійснив блискавичний похід на Крим?

Найяскравішою сторінкою військової кар'єри Болбочана стала Кримська операція навесні 1918 року. 10 квітня сформована з частин Запорізької дивізії Кримська група під його командуванням вирушила на півострів. Українські війська швидко просувалися вперед.

22 квітня невелика група козаків на дрезині з кулеметами пройшла через Чонгар і не дала більшовикам підірвати міст. Того ж дня було взято Джанкой, а вже за кілька днів українські частини увійшли до Сімферополя та Бахчисарая.

29 квітня українські прапори підняли на кораблях Чорноморського флоту в Севастополі. Здавалося, українське військо отримало шанс закріпитися в Криму. Але втрутилися союзники. Німецьке командування, яке мало власні плани щодо півострова, висунуло Болбочану ультиматум.

Після переговорів українські частини залишили Крим і відійшли до Мелітополя. Попри це, операція стала одним із найяскравіших успіхів Армії УНР. Саме вона продемонструвала військовий талант Болбочана та стала важливою сторінкою української військової історії.

Як Болбочан здійснив блискавичний похід на Крим / Фото Вікіпедія

Чому солдати так довіряли Болбочану?

Болбочан мав значний авторитет серед військових. Сучасники згадували його як стриманого, дисциплінованого командира, який не потребував крику, щоб його накази виконували. Він виступав за сильну українську армію та незалежну українську державу. За його голову більшовики навіть обіцяли 50 тисяч золотих рублів.

Однак наприкінці 1918-го та на початку 1919 року становище Болбочана різко змінилося. Після невдалих боїв на Лівобережжі його усунули від командування, заарештували та звинуватили в державній зраді. Згодом його звільнили, але конфлікт із військово-політичним керівництвом УНР не припинився.

Чому вчорашнього героя звинуватили в державній зраді?

9 червня 1919 року в Проскурові Болбочан зробив невдалу спробу перебрати командування Запорізьким корпусом. Його заарештували та звинуватили у підготовці державного перевороту й намірі усунути Симона Петлюру.

Полковник мав можливість утекти. Прихильні до нього військові навіть були готові його захистити. Але Болбочан відмовився тікати, сподіваючись довести свою невинуватість у суді. Військово-польовий суд засудив його до страти. Попри звернення з проханнями про помилування, вирок виконали наприкінці червня 1919 року на станції Балин на Хмельниччині.

Найбільш трагічною деталлю стало те, що слідство щодо звинувачень у державній зраді тривало навіть після його страти й, за даними Українського інституту національної пам'яті, не знайшло підтверджень підготовки Болбочаном державного перевороту.

Чому історія Болбочана досі важлива?

Трагедія Петра Болбочана – це не просто історія про талановитого військового, який загинув молодим. Вона показує, наскільки глибокими були внутрішні конфлікти українського державотворення 1917 – 1921 років. Людина, яка менш ніж за рік до своєї страти провела одну з найуспішніших операцій українського війська, завершила життя перед розстрільною командою своїх же.

І саме тому Болбочан залишився в історії не лише як полковник, який здобув Крим, а й як символ драматичної ціни, яку українська держава заплатила за внутрішні політичні конфлікти та боротьбу за контроль над армією.