Маєток принцеси та табір для полонених: 15 клинописних табличок розкрили древні секрети

Таблички датуються періодом Ур III, приблизно 2112–2004 рр. до н. е., коли Третя династія Ура контролювала значну частину південної Месопотамії. Більшість документів походить із регіону Умма й фіксують повсякденну економічну діяльність, пише Arkeonews.

Дослідники Абатер Рахі Саадун, Ноемі Борреллі та Мауріціо Віано вважають, що кілька табличок походять із королівського сільського маєтку, а не з установи, що безпосередньо перебувала під управлінням намісника Умми. Принаймні дві з них, судячи з усього, належали маєтку принцеси Шат-Ештар, тоді як ще дві, ймовірно, походять із того самого архіву.

Шат-Ештар була дочкою царя та дружиною Шаракама. Раніше вчені припускали, що її маєток був розташований в регіоні Умма, тоді як нові записи звужують коло ймовірних місць його розташування до кордону між Уммою та Гірсу/Лагашем.

Маєток також був набагато більшим, ніж просто резиденція з сільськогосподарськими угіддями. Записи свідчать про діяльність у сфері виробництва зернових, вирощування фруктових садів, тваринництва, переробки харчових продуктів та пошиття одягу.

До його персоналу входили ремісники, охоронці, кухонні працівники, робітники та артисти. Ці документи свідчать, що королівські маєтки могли мати власних управителів, робітників та писарів і функціонувати через мережі, які не вписувалися в звичайну провінційну систему.

Сама писемність також містить підказки. На кількох табличках використовуються незвичні варіанти написання, змішані адміністративні формули, нетипові терміни та поодинокі аккадські слова, що відрізняються від стандартизованої писемності, яка зустрічається в основних архівах. Дослідники припускають, що деякі писарі, можливо, навчалися поза межами офіційних державних інституцій і розвинули місцеві практики письма.

На одній табличці зафіксовано щомісячний розподіл 810 літрів ячменю серед робітників, пов'язаних із маєтком Шат-Ештар. У списку зазначені еламці, погоничі волів та молодші пастухи, тоді як у пов'язаних кадрових записах деяких осіб пов'язують із такими посадами, як конюх та виночерпій. Цей список показує, як маєток залежав від робітників різного походження та пов'язував виплати зерном із конкретними посадами.

На іншій табличці зафіксовано витрати за сім місяців на 45,36 гектарів оброблюваних земель. У ній перелічено насіння, корм, виплати найманим робітникам, пайки для будівельників, корми для худоби, очерет та утримання каналів. Загальний обсяг становив 18 796 літрів ячменю.

Робітники, які копали частину каналу Сіса, отримували заробітну плату у вигляді зерна, тоді як інші наймані робітники отримували близько 3 300 літрів ячменю за транспортування королівського зерна до Пашиме. У записі також згадується Зарік — ймовірно, управитель, пов'язаний із маєтком Шат-Ештар, який займався зберіганням зерна, виплатами за працю та сільськогосподарськими роботами.

Ці документи також доповнюють стародавню карту південної Месопотамії новими назвами. На одній з табличок згадується канал "ме-Ламассім" — водний шлях, раніше не зафіксований у документах Ур III, а також інші рідкісні топоніми.

Інший документ стосується обслуговування іригаційної системи "Нанна-гугал" поблизу кордону між Уром та Гірсу/Лагашем. У записі підраховано тисячі кубічних метрів земляних робіт, тоді як ширші дані свідчать про те, що канал перетинав територію провінції й, можливо, слугував кордоном. Для забезпечення функціонування такої системи була необхідна співпраця між сусідніми адміністраціями під королівським керівництвом.

Найбільш невизначеною є згадка про поселення під назвою Ду-мурула. На одній табличці сільськогосподарські роботи розподілено між чотирма групами, серед яких — селяни, підневільні робітники та 11 еламців, і зафіксовано 4 072,5 кубічних метрів ґрунту, який потрібно було вивезти для іригаційних робіт.

Інші записи свідчать, що Ду-мурула постачала великі обсяги очерету, рослинності та деревини і була пов’язана з чиновниками, які служили короні. Упродовж шести місяців через державного канцлера з поселення було вивезено близько 240 тонн свіжого очерету. Значна частина цього матеріалу, судячи з усього, використовувалася як корм для овець, що пов'язує Ду-Мурулу з ширшою системою королівського тваринництва.

Дослідники припускають, що Ду-Мурула могло бути одним із кількох поселень, заснованих за королівським наказом та заселених військовополоненими. Присутність еламців та групи, яка, ймовірно, походила з Сіманума, підтверджує цю ідею, але наявні докази не свідчать про те, що всі робітники там були полоненими.

П'ятнадцять табличок надійшли до Іракського музею в період з 2005 по 2008 роки різними шляхами. Деякі таблички, пов'язані з архівом Шат-Ештар, походили з незаконних розкопок, що призвело до фрагментації архіву та ускладнило реконструкцію його первісного контексту.

Попри це, записи дають рідкісний уявлення про людей та роботу, що стояли за економікою Ур III. Вони показують, як розподілялося зерно, утримувалися канали, забезпечувалася худоба, наймалися робітники та перевозилися королівські товари між поселеннями. Вони також свідчать про те, що королівські маєтки могли функціонувати поряд із намісниками, храмами та центральними інституціями, а не просто вписуватися в стандартну провінційну бюрократію.

Інші новини науки

• Корейські вчені підтвердили автентичність бронзової ручної гармати, яку знайшли три роки тому. Цей артефакт став найдванішою зброєю такого типу серед знайдених у Кореї.
• У стародавній Смірні на заході Туреччини археологи виявили три кімнати та раніше не задокументовані настінні розписи, вік яких становить близько 1 500 років.