Паром через Дніпро не врятує: Києву потрібно 600 теплоходів, а на ходу до 15

Київські мости вже другий тиждень живуть під щоденними атаками безпілотників, тож у Верховній Раді заговорили про альтернативу — паромну переправу через Дніпро. Ідею в ефірі одного з телеканалів озвучив народний депутат, член транспортного комітету Володимир Крейденко. Видання «Інформатор» перевірило її на практиці — і знайшло як одну придатну гавань на лівому березі, так і три нюанси, через які проєкт навряд чи запрацює.

На лівому березі Дніпра в столиці є лише одна гавань, здатна прийняти достатню кількість суден, — залив Берковщина в Дарницькому районі на Осокорках, поруч з однойменною станцією метро. Там облаштовано 4 вбудовані в пірс пристані та ще один дерев'яний причал. Решта точок Лівобережжя відпадає: стара радянська пристань на Микільській Слобідці занедбана, а відомчий причал Укрзалізниці використовує приватний бізнес. Причали біля ТРЦ River Mall і ЖК River Stone, за оцінкою видання, здатні приймати кілька теплоходів на годину.

Головна перевага заливу Берковщина

Локація зручна передусім транспортною логістикою: до входу в метро звідси близько 10 хвилин пішки, поруч зупинки автобусів №87 і 134Н та маршруток №535, а за два квартали ходять трамваї №8 і №25. Такий вузол міг би розвозити пасажирів на північ уздовж Русанівки й Березняків і на північний схід до станції метро «Лісова», Харківського масиву та промзони Рембази. Тобто частина киян справді могла б перетинати Дніпро «двома видами транспорту».

Чому паром не врятує: три нюанси

Перший аргумент «проти» — безпека. Як пояснив радник президента з технологічних питань Сергій «Флеш» Бескрестнов, у Києві періодично вмикаються приховані радіоретранслятори MESH-мережі ворога, які дають операторам короткий канал керування «Шахедами». Тож дрон може влучити не лише в нерухомий Південний чи Північний міст, а й у рухоме судно, що перевозить пасажирів.

Другий мінус — маршрут і час у дорозі. Від Берковщини до Поштової площі по прямій 7,8 км, а фарватером — 8,5 км. Прогулянковий теплохід типу «Каштан» (проєкт Д-055) у стоячій воді долає цю відстань за 34 хвилини, однак з урахуванням течії Дніпра, швартування та маневрів реальна поїздка розтягується до 1–1,2 години.

Третій і найболючіший нюанс — кількість суден. У Києві експлуатують теплоходи трьох типів: «Каштан» (понад 100 пасажирів), «Москва» (до 250 місць, це судна «Памір» та «Ельбрус») і «Москвич» та однопалубники на 30–50 людей, єдиний такий — «Еней». Загалом у столиці 25–30 теплоходів усіх типів, не рахуючи прогулянкових катерів і службового флоту, який не можна залучати до перевезень.

Скільки суден справді потрібно

Щодня на правий берег треба перевозити до 800 тисяч киян, причому близько 30% потоку припадає на ранкові й вечірні пікові години — це близько 240 тисяч людей за дві години, тобто по 60 тисяч на годину. Якщо «Каштан» бере близько 100 пасажирів і робить один рейс на годину, для добового потоку знадобиться близько 445 рейсів і одночасно 600 таких теплоходів. Для малих катерів цифри ще гірші: 3700 суден на добу і 5000 одночасно в годину пік.

Такого флоту в Києві немає і не буде, а якби його випустили в акваторію одночасно, Дніпро в районі мостів перетворився б на суцільний затор. До того ж причалів не вистачить: на Лівобережжі в Берковщині — лише 4 вбудовані в пірс пристані та один дерев'яний причал. Висновок видання: 10–15 теплоходів, які реально «на ходу», здатні перевозити лише кілька тисяч людей на добу, а ціна квитків ніколи не покриє витрати на пальне, амортизацію та роботу персоналу.

Що це означає для киян

Поки що єдиною робочою альтернативою мостам лишаються наземний транспорт і метро, а ідея паромної переправи гарна лише в студійному ефірі. На практиці, як показали підрахунки «Інформатора», вона не витримує критики ні за кількістю суден, ні за вартістю, ні за безпекою.