/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2Fdd1a970b3d55cb41cdf2e29ed7d7a16a.jpg)
Сюрприз із Чорнобиля: вчені виявили деталь у зруйнованому реакторі, яка змінює уявлення про аварію
Чорнобильська зона / © Getty Images
Через 40 років після аварії на Чорнобильській АЕСчастинки ядерного палива, викинуті зі зруйнованого реактора, виявилися значно стабільнішими, ніж припускали раніше. Це може допомогти точніше оцінювати ризики, пов’язані з радіоактивним забрудненням.
Про це йдеться у дослідженні вчених з Лейбніцького університету в Ганновері та Центру Гельмгольца Дрезден-Россендорф, опублікованому в Phys.org.
Науковці дослідили шість високорадіоактивних фрагментів, які потрапили у довкілля після аварії 1986 року. Йдеться про так звані «гарячі частинки» розміром від 8 до 50 мікрометрів, які досі залишаються радіоактивними.
За словами фізика Тобіаса Вайссенборна, такі частинки можна умовно поділити на три типи. Одні за складом досі схожі на ядерне паливо — діоксид урану. Інші частково або повністю вкриті цирконієм чи сплавлені з ним.
Третій тип утворився під час пожежі графітового сповільнювача в реакторі. Через високу температуру паливо окиснювалося з утворенням різних оксидів урану, зокрема U₃O₈. Такі сполуки можуть бути механічно нестійкими і розпадатися на дуже дрібні частинки, які здатен переносити вітер.
Що показало дослідження
Для аналізу науковці використали синхротронну рентгенівську дифракцію. Частинки виділили зі зразків ґрунту, зібраного в Україні, закріпили на вольфрамових електродах і доставили до Гренобля.
Кожну частинку досліджували приблизно під 2000 різними кутами, щоб отримати детальну картину її внутрішньої структури.
Результат виявився несподіваним: кристалічна структура ядерного палива у досліджених фрагментах переважно збереглася навіть через чотири десятиліття.
Це означає, що залишки аварії можуть бути хімічно стабільнішими, ніж вважалося раніше. Частинки здатні утримувати всередині продукти поділу, а отже радіонукліди можуть не так швидко потрапляти у ґрунт і воду.
Втім, вчені застерігають від надто широких висновків.
«Кожна окрема частинка має свою унікальну структуру», — наголосив Вайссенборн.
Дослідники проаналізували лише шість частинок із двох різних місць. Щоб оцінити загальну стабільність чорнобильських «гарячих частинок», потрібно вивчити значно більше зразків із різних районів.
Навіть у такому разі, зазначають науковці, неможливо буде дати універсальну оцінку ризиків для здоров’я. Частина фрагментів може руйнуватися швидше, тоді як інші залишатимуться стабільними і вивільнятимуть радіонукліди значно пізніше.
Тому нові результати не означають, що обмеження у Чорнобильській зоні відчуження можна скасувати. Водночас вони дають змогу краще зрозуміти, як поводяться залишки ядерного палива через десятиліття після аварії.
Вчені вже продовжують дослідження і планують окремо вивчати високорадіоактивні трансуранові фази, які збереглися після катастрофи.

