Мобілізація українців за кордоном: чи можуть призвати біженців до армії?

Ситуація з мобілізацією українців за кордоном не є однозначною, адже вона залежить від національного законодавства країни перебування. Видання Relocate.to зазначає, що автоматична мобілізація для біженців не передбачена. Ключова відмінність полягає між військовим призовом — безпосереднім обов'язковим набором до армії, та військовою реєстрацією, що є лише внесенням даних до бази на випадок майбутнього призову.

У Польщі та Німеччині військовий обов'язок тісно пов'язаний із наявністю громадянства. Це означає, що громадяни України, які мають статус тимчасового захисту або посвідку на проживання, під призов не підпадають. Закон Польщі «Про оборону Вітчизни» покладає військовий обов'язок на своїх громадян, які відповідають вимогам за віком і станом здоров'я. Проте набуття польського паспорта автоматично тягне за собою відповідні зобов'язання, хоча для осіб із подвійним громадянством та постійним проживанням за кордоном передбачені винятки.

Німеччина дотримується схожого принципу: для проходження військової служби необхідне німецьке громадянство. Наявність посвідки на проживання («Aufenthaltstitel») або статусу за § 24 не робить іноземця військовозобов'язаним Бундесверу. З 1 січня 2026 року в країні діє оновлена модель військової служби, де основною залишається добровільна служба, а обов'язкові елементи обліку та медичного відбору стосуються лише чоловіків із німецьким громадянством.

Швеція застосовує ширший підхід до оборонних обов'язків. Шведський закон про загальний оборонний обов’язок (totalförsvarsplikt) поширюється на всіх мешканців країни віком від 16 до 70 років, включаючи іноземців. Однак безпосередня військова служба зі зброєю призначена виключно для шведських громадян. Іноземних резидентів у разі воєнного стану можуть залучати до цивільної служби або інших робіт, необхідних для підтримки життєдіяльності держави.

У США ситуація відрізняється: реєстрація в системі «Selective Service» є обов'язковою для чоловіків віком від 18 до 25 років, які є громадянами США або належать до певних імміграційних груп, таких як власники Green Card, біженці, особи зі статусом «parole» та іммігранти без документів. Проте взяття на облік не означає автоматичного призову до армії, адже з 1973 року війська США комплектуються за контрактом, а для відновлення обов'язкового призову потрібна спільна ухвала президента та Конгресу.

Українці, які мають статус тимчасового захисту або посвідку на проживання за кордоном, не підпадають під автоматичну мобілізацію навіть у випадку вступу країни їхнього перебування у війну. Законодавство кожного регіону має свої особливості, тому можливість призову або залучення до цивільної оборони залежить від правил конкретної держави. Отримання громадянства країни перебування суттєво змінює правовий статус особи, підпорядковуючи її національним законам про оборону та військову службу.

Процес мобілізації складається з кількох правових етапів, і важливо розрізняти військовий призов та військову реєстрацію. Військовий призов передбачає обов’язковий набір людини до армії, тоді як військова реєстрація — це лише внесення відомостей про особу до бази даних на випадок оголошення призову в майбутньому. Окрім військових обов'язків, існують і цивільні оборонні зобов'язання, за якими уряди країн можуть вимагати від населення залишатися на робочих місцях у життєво важливих галузях під час воєнних дій.

На тлі цих правових особливостей, важливо враховувати й міжнародні аспекти. Литва, наприклад, подовжила тимчасовий захист для українців до 4 березня 2028 року, але з певними обмеженнями для військовозобов'язаних чоловіків, які мають підтвердити проходження військової служби. Водночас чоловіки віком від 18 до 22 років включно можуть виїжджати з України під час воєнного стану за наявності закордонного паспорта та військово-облікового документа, який можна пред'явити через «Резерв+».

Для українців за кордоном розуміння місцевого законодавства є ключовим, оскільки правовий статус біженця чи резидента суттєво відрізняється від статусу громадянина. Ці відмінності визначають не лише можливості, а й обов'язки, що можуть виникнути у випадку військових конфліктів у країнах перебування.