Лавра в Києві: чому антиукраїнські журнали досі видають відкрито?

На одному з нещодавніх заходів у Києво-Печерській лаврі генеральний директор Заповідника Максим Остапенко звертався до молоді, розповідаючи про те, як роками в центрі Києва насаджувалася антиукраїнська брехня та ідеологія «русского міра». Він наголосив, що ця проблема, на жаль, залишається актуальною й зараз.

Микола Томенко привернув увагу до свіжого випуску «Печерського Благовестника» (№1 за 2026 рік). Цей журнал, написаний російською мовою, відкрито видається та містить на 62 сторінках повне заперечення всього українського, не згадуючи позитивно про Україну і негативно про Росію.

За словами Томенка, у виданні повністю ігнорується факт війни російських загарбників проти українського народу, а також немає жодного натяку на знищення православних храмів під час обстрілів. Натомість журнал прославляє імперсько-російське та відверто засуджує українську історію, право народу на власну мову та церкву.

Зміст «Печерського Благовестника» повністю підпадає під визначення «українофобії», яке з'явилося в українському законодавстві у березні 2023 року. Цей термін охоплює будь-які дії чи публічні заклики, що заперечують суб'єктність Української держави, право на мову, культуру та боротьбу за незалежність.

Незважаючи на чітке законодавче визначення, прихильники кремлівських наративів досі залишаються безкарними. Микола Томенко вважає, що це відбувається через відсутність адміністративної відповідальності за прояви українофобії з боку української влади, а також через надмірну толерантність громадян, які не завжди готові об'єднуватися для захисту інформаційного простору.

Томенко закликає українців не залишатися байдужими та долучитися до підписання спеціальної петиції до Президента з вимогою захистити країну від ідеології «русского міра».

Ідеологія «русского міра» є одним з ключових елементів, які Росія використовує для виправдання своєї агресії проти України. Вона передбачає заперечення окремої української ідентичності та культури, що підриває основи української державності.

В умовах воєнного часу питання інформаційної безпеки та протидії пропаганді стає критично важливим для збереження національної єдності та стійкості держави. Необхідність захисту інформаційного простору від ворожих впливів визнається як на державному рівні, так і серед громадськості.

«На 62 сторінках цього видання вірних слуг путіна-кіріла ви не знайдете жодної позитивної згадки про Україну і жодної негативної про росію. Також тут — принципове ігнорування самого факту війни російської орди вбивць і варварів проти українського народу та немає навіть натяку на знищення православних храмів під час російських обстрілів та бомбувань», — наголошує політик Микола Томенко.

Ситуація з поширенням українофобських матеріалів у центрі Києва підкреслює глибоку проблему інформаційної гібридної війни. Захист національної гідності, мови та історії вимагає активних дій як від влади, так і від кожного громадянина, щоб не дозволити ворожим наративам підривати основи українського суспільства.