В Антарктиді відкрилася гігантська діра в зимовій кризі

У серпні 2024 року біля узбережжя Східної Антарктиди сталося незвичайне явище: серед зимової морської криги утворилася гігантська ополонка площею понад 89 тисяч квадратних кілометрів — приблизно як територія Португалії. Це місце залишалося вкритим кригою в цей період року протягом усього часу супутникових спостережень, які ведуться з 1979 року.

Нове дослідження, опубліковане в журналі Geophysical Research Letters, показало, що причиною могли стати одразу кілька природних чинників. Серед них — потоки теплого вологого повітря, щільна хмарність, снігопади та підняття теплішої води з глибин океану.

Шість атмосферних річок за два місяці

Полінії — це ділянки відкритої води, оточені морською кригою. Вони дають змогу теплу й волозі вільно обмінюватися між океаном та атмосферою. Найчастіше такі зони виникають поблизу узбережжя, де сильні вітри відганяють кригу від берега. А ось поява великих ополонок далеко від суші трапляється значно рідше.

Команда під керівництвом Джібаньйоті Свейна з Університету Бхаратідасана в Індії проаналізувала супутникові дані за 1979–2024 роки, а також вимірювання з кораблів і автономних океанічних датчиків.

З’ясувалося, що протягом липня та серпня 2024 року на район затоки Брейд обрушилися шість потужних атмосферних річок. Так називають довгі вузькі потоки повітря, які переносять величезні обсяги тепла й вологи з нижчих широт до полярних регіонів.

Під час цих епізодів температура повітря піднімалася приблизно на 19 °C вище за звичайні для цього місця значення. Густі хмари та снігопади додатково послаблювали зимове охолодження, через що морська крига формувалася повільніше.

Водночас стійкі вітри підіймали теплішу воду з глибших шарів океану. Це спричинило морську теплову хвилю, яка заважала поверхні замерзати. Згодом короткочасне повернення холодніших вітрів на північному краю ополонки допомогло утворитися новій кризі, яка частково оточила відкриту воду.

Що це означає для клімату

Дослідники показали, як атмосферні та океанічні процеси можуть діяти одночасно й спричиняти масштабні зміни навіть у районах, де подібних явищ раніше не фіксували.

Ці результати можуть допомогти вдосконалити кліматичні моделі та прогнози змін антарктичної морської криги. Точніше розуміння таких процесів важливе для оцінювання того, як змінюватиметься крижаний покрив Південного океану в умовах глобального потепління.