Як влада Грузії взялася за остаточну заборону опозиції і які це матиме наслідки

Керівна партія "Грузинська мрія" через Конституційний суд домагається заборони всіх ключових прозахідних опозиційних партій.

А разом із відмовою реєструвати нові партії це може призвести до ситуації, коли зміна влади демократичним шляхом буде просто неможлива.

Можлива заборона, рішення щодо якої очікується у найближчі місяці, може стати точкою неповернення у відносинах Грузії та ЄС.

Про новий етап "закручування гайок" у Грузії – в статті Юрія Панченка і Амірана Хевцуріані Грузія без опозиції: як Тбілісі йде на остаточний розрив з ЄС і чи наразиться на санкції. Далі – стислий її виклад. 

Після тривалих масових протестів у листопаді-грудні 2024 року влада Грузії вирішила перейти у контрнаступ – успішно нейтралізувавши громадський сектор, вона звернула увагу на опозиційні партії, які стояли за цими протестами.

Згідно з позовом, поданим до Конституційного суду, відмова визнавати легітимність обраного парламенту Грузії від самого початку розцінюється як саботаж проти грузинської держави. Також опозиції висувають претензії у зв’язку із закликами до країн ЄС та США ввести санкції проти грузинської держави та влади.

Менш ніж за 11 місяців владна команда підготувала три позови та тричі звернулася до Конституційного суду.

З кожним новим позовом список партій, що підлягають забороні, розширювався.

Йдеться про спробу одним махом заборонити всі ключові опозиційні сили Грузії.

Автори позовів навмисно не внесли "невеликі партії" до списку, хоча їх також відносять до радикальної опозиції. На їхню думку, забороняти партії, які "наразі не мають істотного впливу на політику та реальних перспектив подолати виборчий бар’єр", недоцільно. 

Загалом політичні сили, які "Грузинська мрія" вимагає визнати неконституційними, на парламентських виборах 2024 року отримали майже 39% голосів виборців – і це за явно заниженими офіційними даними.

Незважаючи на те, що в демократичних країнах важко знайти прецедент одночасної заборони п’яти партій, схоже, у грузинської влади ця обставина не викликає особливого занепокоєння. Більше того, у владній команді розраховують завершити цей процес до кінця січня наступного року.

Позови спираються переважно на висновок тимчасової парламентської слідчої комісії, відомої за ім’ям її керівниці як "комісія Цулукіані".

Якщо опозиційні партії заборонять, це стане безпрецедентною подією для Грузії.

Заборона опозиційних партій несподівано зіткнулася зі значною проблемою. 

Суддя Манана Кобахідзе, яка мала вести цю справу, спочатку взяла самовідвід, а коли їй відмовили – вирішила скласти повноваження судді Конституційного суду. Зайняти вакантне місце мав Темур Гогохія, однак він оперативно зняв свою кандидатуру.

Такі добровільні звільнення – вкрай рідкісне явище для Грузії. Особливо коли йдеться про високопосадовців.

Очевидно, причиною цих рішень став страх потрапити під дію західних санкцій. А також – відсутність сумнівів, що такі санкції неодмінно будуть застосовані.

Заклик до введення санкцій проти керівництва Грузії у разі заборони опозиційних партій міститься в ухваленій 8 жовтня резолюції Європарламенту.

І хоча в ЄС досі уникали таких кроків щодо Грузії, безпрецедентна заборона може виявитися останньою краплею. 

Докладніше – Юрія Панченка і Амірана Хевцуріані Грузія без опозиції: як Тбілісі йде на остаточний розрив з ЄС і чи наразиться на санкції.