Вчені повернулися на місце загибелі через 10 років і були здивовані: що саме вони побачили

Коли в океані гине кит, його туша, як правило, опускається на дно — цей процес відомий як "падіння кита". Відомо, що тіла морських гігантів стають справжнім джерелом їжі для морських мешканців, забезпечуючи глибоководних тварин поживними речовинами протягом сотень років після смерті кита. Але що відбувається, коли помирає велика сухопутна тварина? Схоже, вчені тепер мають відповідь, пише IFLScience.

У новому дослідженні команда Служби національних парків Південної Африки розпочала вивчення явищ, які вчені назвали "слонопопадами". За словами співавтора дослідження Ізака Сміта, оскільки туша залишається на місці лише відносно недовго, її вплив буде досить слабким і короткочасним. Однак результати лабораторних аналізів вказують на те, що ситуація є зовсім іншою.

У 2009 році в національному парку Крюгера в Південній Африці від природних причин загинув самець слона на прізвисько Олександр. Досліднику Дейву Томпсону часто доводилося проходити повз його останки, спостерігаючи за тим, як туша розкладається місяцями. У результаті він зацікавився цим процесом.

Томпсон висунув гіпотезу про те, як туша з часом може вплинути на ґрунт, мікробіологію та навколишню фауну. Потім вчені отримали грант на проведення багаторічного дослідження, яке тривало понад десятиліття.

Результати дослідження місць, де нещодавно загинули слони, спочатку свідчили саме про те, чого можна було б очікувати. А саме: у місцях падіння слонів рослинність виявилася знищеною; ситуацію також погіршують падальники, які підходять до туш і додатково пошкоджують навколишні рослини; у результаті утворюється гола ділянка, позбавлена будь-якої рослинності.

Вчені також дослідили вміст поживних речовин у ґрунті й виявили щось неймовірне. Команда встановила, що туші загиблих тварин мають значний вплив на хімічний склад ґрунту та мікробні спільноти. Причому ці зміни можуть зберігатися протягом понад 10 років.

За словами головної авторки дослідження Кортні Рід, у місцях, де туші слонів з’явилися зовсім недавно, концентрація азоту в ґрунті може бути в 3000 разів вищою. Надлишок азоту в ґрунті може здатися корисним, однак насправді все не так уже й райдужно.

Дослідники зазначають, що початковий потужний приплив азоту та інших сполук, наприклад амонію, перешкоджає повторному росту рослин, "фактично повертаючи рослинні угруповання до початкового нульового рівня".

Тим часом різноманіття мікроорганізмів у таких місцях зменшується, оскільки домінуюче становище займають швидкозростаючі види. У результаті ці зони, збіднені як на рослинне, так і на мікробне різноманіття, зберігаються протягом 8 років після загибелі тварини. Однак ті трави, яким все ж вдається вижити в таких умовах, стають неймовірно поживними.

Усім живим істотам властиво випорожнюватися. Повертаючись до місця, де колись лежала туша, щоб поласувати поживною травою, травоїдні тварини залишали в ґрунті свої "внески", що додатково підвищувало рівень поживних речовин. Цікаво, що травоїдні тварини навіть через 8 років після загибелі слонів воліли відвідувати місця їхньої загибелі.

Зрештою, дослідники дійшли висновку, що загибель слона не дає такого однозначного поштовху для розвитку життя, як це відбувається у випадку з тушами китів.

Інші новини науки

• Спадщина динозаврів чи невичерпний запас Землі: звідки насправді береться нафта
• Слони орудують хвостом, а восьминоги — щупальцями: які тварини люблять розв’язувати головоломки